Міністерство оборони США завершило угоду про інвестицію в розмірі $1 млрд у ракетний підрозділ компанії L3Harris Technologies. Кошти спрямують на розширення виробництва твердопаливних ракетних двигунів — критично важливого компонента для багатьох систем озброєння американської армії. Про укладення угоди, вперше анонсованої в січні 2026 року, компанія офіційно оголосила 23 квітня.
На початку 2026 року L3Harris створила окремий підрозділ Missile Solutions, об'єднавши всі ракетні напрямки компанії в одній структурі. До неї увійшли, зокрема, потужності Aerojet Rocketdyne, придбані компанією в 2023 році.
Aerojet Rocketdyne є одним із провідних виробників ракетних двигунів у США для ракетних програм і космічних запусків. Інтеграція створює вертикально інтегрований підрозділ, який охоплює пропульсивні системи, навігаційні компоненти та інші суміжні системи.
Твердопаливні ракетні двигуни, які забезпечують тягу для широкого спектра американських ракетних систем, стали вузьким місцем в оборонно-промисловій базі США. Попит на них різко зріс через війни в Україні та на Близькому Сході.
Інвестиція Пентагону, а також майбутні надходження від IPO та інші джерела капіталу, будуть спрямовані на розширення та модернізацію виробничих потужностей у трьох ключових локаціях:
- Камден, Арканзас — основне виробництво твердопаливних двигунів (Aerojet Rocketdyne працює тут з 1979 року).
- Хантсвілл, Алабама — тут у 2025 році відкрито новий завод з виробництва інертних частин для двигунів (розміром з шість футбольних полів).
- Орандж, Вірджинія.
Виробництво підтримуватиме пріоритетні оборонні програми США, зокрема PAC-3, THAAD, Tomahawk та інші ракети.
Головний виконавчий директор L3Harris Крістофер Кубасик назвав угоду стратегічним партнерством, яке дозволить прискорити інновації та підвищити спроможність постачати передові технології, необхідні військовослужбовцям для стримування та подолання нових загроз. Він додав: «Ми пишаємося тим, що є партнерами з Міністерством оборони, щоб забезпечити стійкість нашої оборонно-промислової бази на довгі роки».
Ця угода є частиною ширшого зрушення в підході Пентагону до прямої підтримки оборонної промисловості. Вона відображає модель так званих «рамкових угод», за яких уряд надає довгострокові сигнали попиту, щоб стимулювати приватні інвестиції у розширення виробництва.
Однак такий підхід викликає занепокоєння серед аналітиків і законодавців. Пентагон одночасно виступатиме і головним замовником ракетних систем, і акціонером ключового постачальника, що ставить питання про нейтральність закупівельних рішень.
Крім того, конкуренти можуть стверджувати, що компанія з державною підтримкою отримує нечесну перевагу в майбутніх контрактах. Тому цю інвестицію уважно вивчатимуть як тестовий випадок: чи зможе Пентагон діяти як стратегічний інвестор, не порушуючи конкуренцію та не підриваючи свою роль незалежного покупця.
