Людство наближається до моменту, який ще нещодавно здавався науковою фантастикою. Найближчими десятиліттями люди можуть не просто повернутися на Місяць, а й створити там постійні бази. Наступним кроком стане Марс — планета, яка вже давно розглядається як можливе місце для перших позаземних поселень.
Комерційна космонавтика тривалий час сприймалася як символ технологічного прогресу та майбутнього людства. Однак нове дослідження змушує поглянути на бурхливе зростання запусків інакше: космічна індустрія може ставати помітним джерелом атмосферного забруднення, наслідки якого поки недооцінені.
Багато років Ілон Маск повторював одне й те саме: головна мета SpaceX — Марс. Місяць вважався побічним напрямком, «відволікаючим фактором» і тимчасовою зупинкою. Але в лютому 2026 року стратегія несподівано змінилася. Тепер компанія офіційно робить ставку на будівництво самозростаючого міста на Місяці — причому в горизонті менш як десять років.
Китай знаходиться на шляху до висадки свого першого екіпажу на місячну поверхню до 2030 року та створення бази на багатому ресурсами південному полюсі — місці, яке пропонує безперервне сонячне світло, доступ до водного льоду та контроль над найціннішою нерухомістю за межами Землі. Історія стабільного, дисциплінованого прогресу Пекіна в космосі говорить про те, що вони досягнуть цієї мети.
Якщо запитати більшість астрономів, вони відповість, що темна матерія та темна енергія складають понад 95% Всесвіту і пояснюють багато крупномасштабних явищ, які ми спостерігаємо. Але нове дослідження, опубліковане 12 вересня в журналі Galaxies, пропонує іншу картину: можливо, все, що ми бачимо, — це ослаблення фундаментальних сил природи, включаючи гравітацію.
Як двигуни на основі ядерного поділу можуть допомогти у дослідженні далекого космосу, включаючи планети-гіганти на кшталт Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна? На це питання відповідає нове дослідження, представлене на 56-й Місячно-планетній науковій конференції (LPSC).
Космічна сонячна енергія (КСЕ) — це вже не наукова фантастика. Йдеться про збір енергії від Сонця за допомогою супутників та передачу її на Землю у вигляді лазерів або радіохвиль високої частоти. Легкі сонячні панелі на орбітальних платформах виробляють електрику, яка потім перетворюється та передається на антену-приймач у заданій точці на поверхні планети.
На сьогодні близько 13 000 супутників обертаються навколо Землі, з яких приблизно 10 000 функціонують. Однак вже до 2030 року ця кількість може зрости до 50 000 – перш за все через стрімке зростання мегагрупувань супутників, таких як Starlink від SpaceX.
Космос — це не лише ракети, телескопи та далекі галактики. Багато технологій, якими ми користуємося щодня, з'явилися завдяки розробкам для космічних місій. Ось 10 прикладів того, як дослідження за межами Землі повернулися назад — прямо до наших домівок, лікарень та смартфонів.
12 квітня 1961 року людство вперше подивилося на Землю з космосу очима живої людини. Юрій Гагарін став першим, хто здійснив орбітальний політ, поклавши початок новій епосі. Тоді це був подвиг, символ технічної революції. Сьогодні космос вже не привілей наддержав, а простір можливостей для бізнесу, науки та майбутнього.
У Міністерстві оборони України створено Управління космічної політики, метою якого є інтеграція державних і приватних підприємств, а також наукових установ космічної галузі для взаємодії із Збройними силами України. Про це повідомила заступниця міністра оборони з питань цифровізації Катерина Чорногоренко під час форуму Space For Ukraine.
Місяць знову стає центром інтересів людства. Уряди провідних космічних держав, приватні компанії та міжнародні консорціуми будують амбітні плани щодо його освоєння. Але який шлях виявиться найефективнішим: державний, комерційний чи змішаний?
В одному з недавніх інтерв'ю Ілон Маск висловив бажання побудувати «незалежну цивілізацію» на Марсі через 20-30 років: «Ми досягли тієї самої точки, в якій наш літальний апарат став надійним, і ми можемо доставити космонавтів на Марс. Ми хочемо взяти когось, хто хоче на Марс, і попросити його побудувати там незалежну цивілізацію. Це довгострокова мета нашої компанії. Думаю, ми зможемо це зробити через 20-30 років», — сказав підприємець.
12 лютого 1955 року Рада міністрів СРСР ухвалила рішення про створення випробувального полігону для міжконтинентальних балістичних ракет у Казахстані. Згодом цей об'єкт став відомим у всьому світі як космодром Байконур. Вже через шість років, 12 квітня 1961 року, звідси стартував корабель "Восток-1" з Юрієм Гагаріним на борту, який відкрив людству шлях у космос.
За словами трьох осіб, знайомих із проблемою, вересневе вимкнення електрики на каліфорнійському підприємстві SpaceX мільярдера Ілона Маска призвело до того, що під час місії, що включала перший в історії приватний вихід у відкритий космос, наземне управління не працювало щонайменше годину.
Людство з давніх часів мріяло дослідити Місяць. Перший гігантський крок було зроблено 1969 року, коли американський астронавт Ніл Армстронг ступив на його поверхню. Відтоді минуло понад півстоліття, і інтерес до Місяця знову наростає. Які країни, програми і технології готують нове покоління місій до супутника Землі? Давайте розберемося.
Популярні ЗМІ часто представляють видобуток корисних копалин на астероїдах як фантастично прибуткове підприємство, привертаючи увагу до величезних цифр. Наприклад, місія до астероїда Психея, найбільшого металевого об'єкта в поясі астероїдів, часто описується як «візит до тіла вартістю $10 квінтильйонів». Але наскільки ці оцінки реальні, і що вони означають для майбутнього космічного видобутку?
Майже 20 років - з 1975 року і до 1993 року, коли запрацював перший телескоп обсерваторії Кека, - Радянський Союз володів найбільшим у світі оптичним телескопом. Або БТА.
У докладному звіті Forbes джерела повідомляють, що Axiom Space насилу виплачує зарплату, затримує платежі своїм підрядникам (зокрема SpaceX) і почала скорочувати деякі підрозділи компанії. І все це при тому, що знайти зовнішній капітал стає дедалі важче.
Компанія Firefly Space Systems (FSS) була заснована в січні 2014 року колишнім інженером, який вже мав досвід роботи у будуванні двигунів у компаніях SpaceX, Virgin Galactic і Blue Origin Томом Марк'юзіком, П. Дж. Кінгом, Майклом Блумом та маленькою групою інженерів за власний кошт. У листопаді того ж року підприємство перебралося з Гоуторна, що в Каліфорнії, до Сідар-Парку (Cedar Park) в Техасі.
