Ariel 5 (також відомий як Ariel V чи UK-5) — це спільна рентгенівська космічна обсерваторія Великобританії та США (Science Research Council, Британія, та GSFC/NASA, США), запущена 15 жовтня 1974 року. Супутник був створений для проведення широкого огляду рентгенівського неба та став однією з ключових місій, які заклали основу сучасної рентгенівської астрономії.
Апарат вагою 30 кг був виведений на низьку навколоземну орбіту і стабілізувався обертанням, що дозволяло йому безперервно спостерігати космос. Ariel 5 ніс шість наукових приладів, включаючи All-Sky Monitor та рентгенівські спектрометри, завдяки яким обсерваторія охоплювала широкий діапазон енергій — від м'якого до жорсткого рентгенівського випромінювання.
Одним з головних досягнень місії стало регулярне спостереження яскравих та змінних рентгенівських джерел. Ariel 5 зафіксував безліч спалахів, зокрема знамениту A0620-00, яка вважається кандидатом у чорні діри. Апарат також допоміг довести, що активні галактичні ядра (Seyfert I) є потужними джерелами рентгенівського випромінювання, та виявив важливі спектральні особливості, включаючи лінії заліза у позагалактичних джерелах.
За роки роботи — до 1980-го — Ariel 5 зібрав унікальні криві блиску, дані спектроскопії та довгострокові спостереження, які досі використовуються у науковому аналізі. Місія стала значним етапом у розвитку британської космічної програми та зіграла важливу роль у становленні рентгенівської астрофізики.
