Астрономи зафіксували надзвичайно потужні та регулярні рентгенівські спалахи від надмасивної чорної діри в галактиці SDSS1335+0728 (псевдонім Ansky), розташованої приблизно за 300 мільйонів світлових років від Землі. На думку дослідників, може йтися про рідкісний випадок «пробудження» чорної діри — перехід від спокійного стану до активного харчування газом та пилом.
У лютому 2024 року супутник NASA Swift та подальші кампанії наземних і космічних інструментів зафіксували серію надзвичайно яскравих і тривалих рентгенівських спалахів — так званих квазіперіодичних вивержень (quasi-periodic eruptions, QPEs). Особливості аномалії в Ansky вражають: окремі спалахи тривають близько 1,5 доби, повторюються приблизно кожні 4,5 дні (з більш довгим циклом приблизно раз на 25 днів) і за яскравістю та енергією перевершують типові QPE в десятки і сотні разів. Такі параметри роблять Ansky одними з найяскравіших і найтриваліших QPE, коли-небудь зареєстрованих.
Галактика, де розташована Ansky, вперше привернула увагу в грудні 2019 року — тоді автоматизований огляд Zwicky Transient Facility (ZTF) помітив оптичне збільшення яскравості об'єкта приблизно на 20% за півроку. У наступні роки джерело залишалося яскравішим за «фоновий» рівень, а потім у 2024 році почалися рентгенівські спалахи. Такий розвиток подій дозволив вченим спостерігати не просто вже активне галактичне ядро, а, можливо, сам процес його «включення».
Дослідники обговорюють кілька сценаріїв. Одна з гіпотез пов'язана з тим, що траєкторію внутрішнього диска чорної діри може перетинати компактний об'єкт (зірка малої маси або щільний фрагмент диска), що періодично порушує диск і викликає викиди рентгенівського випромінювання. Як альтернатива, QPE можуть бути зумовлені раптовим збільшенням притоку газу в акреційний диск — тобто початковим етапом формування стійкого активного галактичного ядра. Автори підкреслюють: у випадку Ansky немає явних ознак класичного припливного руйнування зірки, тому відбувається виглядає незвичайним і вимагає додаткових спостережень та моделювання.
Аномалію активно вивчають відразу кілька інструментів: ZTF (оптика) зафіксував ранні зміни; потім за роботою стежили рентгенівські місії — NICER, Swift, XMM-Newton і Chandra — які дали детальну часову та енергетичну картину QPE. Об'єднання даних з багатьох телескопів дозволило зафіксувати сотні спалахів і реконструювати їх часові закономірності.
Ansky дає унікальну можливість простежити «включення» надмасивної чорної діри в реальному часі — подія, яку раніше або пропускали, або спостерігали вже після встановлення активного стану. Розуміння механіки таких переходів допоможе уточнити моделі акреції, росту чорних дір та їхнього впливу на еволюцію галактик-господарів. Крім того, зростаюча мережа оглядів (включаючи майбутню роль Обсерваторії Вері Рубін) збільшить шанси на виявлення інших «пробуджуючих» систем і дозволить статистично підтвердити гіпотези.
