Астрономи за допомогою рентгенівської обсерваторії Chandra X-ray Observatory вперше отримали зображення астросфери — гігантської бульбашки з гарячого газу — навколо зорі, схожої на наше Сонце в ранній період його існування.
Китайський супутник «Тяньгуань» (Tianguan), також відомий у світовій науковій спільноті як Einstein Probe, здійснив відкриття, що претендує на звання сенсації року. За даними Національної астрономічної обсерваторії Китайської академії наук (NAOC), апарат, ймовірно, став першим свідком найрідкіснішої космічної драми: того, як чорна діра середньої маси буквально розриває на шматки та поглинає надщільний білий карлик.
Космічний телескоп NASA/ESA Hubble отримав найдетальніше на сьогодні зображення незвичайної галактики NGC 7722, розташованої приблизно за 187 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Пегаса. Знімок був представлений в рамках рубрики Picture of the Month і демонструє рідкісний тип галактик — лінзоподібні.
Космічний телескоп James Webb отримав одне з найдетальніших зображень туманності Гвинт (Helix Nebula), показавши складну структуру газу та пилу, які скидає помираюча зоря. Нові дані дозволяють по-новому поглянути на процеси, що у далекому майбутньому можуть чекати і наше Сонце, а також на те, як зоряна речовина повертається в міжзоряне середовище та бере участь у формуванні нових планетних систем.
Астрономи, використовуючи нові спостереження космічного телескопа NASA/ESA Hubble та наземних обсерваторій, змогли докладно простежити вплив нещодавно виявленої зірки-супутника Siwarha на газову оболонку червоного надгіганта Бетельгейзе. Результати дослідження проливають світло на причини незвичайних змін яскравості та структури атмосфери однієї з найвідоміших зірок нічного неба.
Телескоп Hubble підтвердив існування унікального об'єкта — Cloud-9, компактної газової хмари без зірок (RELHIC). Це «нездійснена» галактика-релікт, що надає рідкісну можливість вивчати ранні стадії формування галактик та природу темної матерії.
Космический телескоп Hubble зафиксировал редкое и наглядное явление в спиральной галактике NGC 4388, расположенной в 60 миллионах световых лет от Земли. Новое изображение показывает, как галактика буквально теряет часть своего газа, проходя сквозь плотную среду галактического скопления Девы — ближайшего крупного скопления к Млечному Пути.
Астрономи, що працюють із космічним телескопом James Webb, виявили рідкісну екзопланету, хімічний склад атмосфери якої суперечить існуючим уявленням про формування планет. Об'єкт, що отримав позначення PSR J2322-2650b, має масу, порівнянну з Юпітером, і обертається навколо пульсара — швидко обертається нейтронної зірки.
Телескоп NASA/ESA Hubble представив новий детальний портрет блакитної карликової галактики Маркарян 178 (Mrk 178), розташованої в 13 мільйонах світлових років від Землі у сузір'ї Великої Ведмедиці. Маркарян 178 — це компактна галактика, що значно поступається за розміром нашому Чумацькому Шляху. Вона входить до каталогу з понад 1500 об'єктів, складеним вірменським астрофізиком Бенджаміном Маркаряном, — галактик, аномально яскравих в ультрафіолетовому діапазоні.
Arp 273 — дві взаємодіючі спіральні галактики в сузір'ї Андромеди, викривлені взаємним гравітаційним тяжінням. Їхнє зіткнення викликало яскравий спалах народження нових зір.
NGC 1068 (Мессьє 77) — спіральна галактика, розташована приблизно в 47 мільйонах світлових років від Землі у сузір'ї Кит. Вона була виявлена в 1780 році французьким астрономом П'єром Мешеном за допомогою невеликого оптичного телескопа того часу.
Новий знімок космічного телескопа Hubble, спільного проєкту NASA та ESA, показує спіральну галактику NGC 4535, розташовану приблизно за 50 мільйонів світлових років від нас у сузір'ї Діви. Через свою слабку яскравість ця галактика отримала прізвисько «Загублена галактика» — через невеликий телескоп вона ледве помітна. Але потужний інструмент Hubble з дзеркалом майже 2,4 метра в діаметрі та відсутністю атмосферних перешкод дозволяє розгледіти її тонкі деталі: масивні спіральні рукави та центральний зоряний стрижень.
Плеяди — це молоде розсіяне зоряне скупчення в сузір'ї Тільця, відоме також під каталоговим номером Messier 45. Воно знаходиться на відстані близько 440 світлових років і включає понад тисячу зір, хоча неозброєним оком зазвичай помітні 6–7 найяскравіших. Завдяки високій яскравості та характерній формі «розсипаних синіх іскор», Плеяди видно навіть із міст, і вони стали одним із найвпізнаваніших об'єктів нічного неба.
Європейське космічне агентство (ESA) опублікувало нове зображення спіральної галактики NGC 1511, отримане космічним телескопом Hubble. Цей об'єкт, розташований приблизно за 50 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Гідра, астрономи назвали «руйнівним сусідом» — через бурхливу історію зіткнень із сусідніми галактиками.
Космічний телескоп Hubble подарував астрономам та публіці ефектний знімок системи Arp-Madore 2339-661 — раніше вважалася парою взаємодіючих галактик, а тепер розпізнана як можливе потрійне скупчення. На зображенні чітко видно дві основні галактики — NGC 7733 (менша, праворуч) та NGC 7734 (більша, ліворуч) — а також слабку приховану структуру, що виділяється в пилових рукавах і, ймовірно, представляє третю незалежну галактику.
Якщо запитати більшість астрономів, вони відповість, що темна матерія та темна енергія складають понад 95% Всесвіту і пояснюють багато крупномасштабних явищ, які ми спостерігаємо. Але нове дослідження, опубліковане 12 вересня в журналі Galaxies, пропонує іншу картину: можливо, все, що ми бачимо, — це ослаблення фундаментальних сил природи, включаючи гравітацію.
Астрономи зафіксували надзвичайно потужні та регулярні рентгенівські спалахи від надмасивної чорної діри в галактиці SDSS1335+0728 (псевдонім Ansky), розташованої приблизно за 300 мільйонів світлових років від Землі. На думку дослідників, може йтися про рідкісний випадок «пробудження» чорної діри — перехід від спокійного стану до активного харчування газом та пилом.
Телескоп Gemini North на Гаваях уперше виявив зоряного супутника на тісній орбіті навколо надгіганта Бетельгейзе, розв'язавши загадку, яка спантеличувала спостерігачів протягом тисячоліть. Відкриття пояснює періодичні зміни яскравості цієї знаменитої зорі і дає ключ до розуміння інших змінних червоних надгігантів.
Міжнародна колаборація LIGO-Virgo-KAGRA (LVK) оголосила про реєстрацію наймасивнішого злиття чорних дір за всю історію спостережень. Сигнал гравітаційних хвиль, який отримав позначення GW231123, був зафіксований 23 листопада 2023 року в рамках четвертого циклу спостережень, але представлений публіці на конференції у липні 2025 року.
Міжнародна група дослідників під керівництвом Юньнаньської астрономічної обсерваторії Академії наук Китаю оголосила про відкриття екзопланети Kepler-725c, яка належить до категорії "суперземель". Планета розташована в зоні, придатній для життя, біля зірки, подібної до нашого Сонця, і може мати умови для існування рідкої води - ключового елемента для життя.
Астрономи з Кембриджського університету за участю NASA та інших наукових організацій виявили в атмосфері екзопланети K2-18b хімічні сполуки, які можуть бути пов'язані з біологічною активністю. Сигнатури диметилсульфіду (ДМС) та диметилдисульфіду (ДМДС) були зафіксовані телескопом James Webb під час детального аналізу атмосфери планети. Це відкриття вже називають найпереконливішим доказом на користь існування позаземного життя.
Космічний телескоп Джеймса Вебба (NASA/ESA/CSA) зафіксував найдетальніше на сьогодні зображення планетарної туманності NGC 1514. Завдяки спостереженням у середньому інфрачервоному діапазоні вченим вдалося розгледіти тонкі нюанси структури – від пилових «розмитих» кілець до «пробитих» отворів у центральній рожевій області, де речовина вирвалася назовні.
Астрономи зафіксували унікальну подію — після десятиліть бездіяльності надмасивна чорна діра в галактиці SDSS1335+0728, розташованій за 300 мільйонів світлових років від Землі у сузір'ї Діви, раптово "прокинулася". Цей об'єкт, який отримав неофіційне прізвисько Ansky, став джерелом потужних та регулярних спалахів рентгенівського випромінювання.
Астрономи підтвердили існування чотирьох кам'янистих екзопланет біля зірки Барнарда — найближчої одиночної зірки після системи Альфа Центавра.
На новому зображенні, отриманому телескопом Джеймса Вебба (NASA/ESA/CSA), зафіксовано рідкісне космічне явище — кільце Ейнштейна. На перший погляд, знімок здається зображенням однієї незвично викривленої галактики, але насправді перед нами дві галактики, що знаходяться на значній відстані одна від одної. Ближча галактика розташована в центрі зображення, а більш віддалена виглядає ніби кільце навколо неї.
Космос продовжує дивувати нас новими відкриттями, і завдяки космічному телескопу Джеймса Уебба (Webb) вченим вдалося розкрити таємниці об'єкта Herbig-Haro 49/50, відомого як «Космічний торнадо». Цей протозоряний викид знаходиться на відстані 630 світлових років від Землі в сузір'ї Хамелеона і вражає своєю динамікою.
Простори спіральні рукави NGC 4536 вкриті яскраво-синіми скупченнями молодих зір та червоними областями світячого водню, які ховаються серед темних смуг пилу. Ця галактика має незвичайну форму, оскільки належить до "проміжного" типу — вона не є ні класичною спіральною галактикою з перемичкою, ні спіральною галактикою без перемички, а є гібридом обох структур.
Астрономи за допомогою космічної обсерваторії XRISM вперше зафіксували осцилюючий (коливальний) рух гарячого газу в ядрі скупчення галактик Центавр. Це відкриття підтверджує гіпотезу про зіткнення та злиття галактичних скупчень, а також проливає світло на один із давніх космічних парадоксів — чому газ у центрі цих структур не охолоджується, незважаючи на активне випромінювання.
На цьому знімку космічного телескопа NASA/ESA Габбл зображена галактика, в якій стався спалах наднової, що розташована приблизно за 600 мільйонів світлових років від нас у сузір'ї Близнюків. Хаббл зробив цей знімок приблизно через два місяці після виявлення наднової під назвою SN 2022aajn.
Апарат Європейського космічного агентства XMM-Newton виявив швидкі коливання рентгенівського випромінювання, що виходить від самого краю надмасивної чорної діри в серці прилеглої галактики. Отримані результати малюють захоплюючу картину, яка спростовує наші уявлення про те, як матерія падає в такі чорні діри, і вказує на потенційне джерело гравітаційних хвиль, яке може побачити LISA — майбутня місія ESA.
На цьому знімку, зробленому космічним телескопом Hubble NASA/ESA, зображена спіральна галактика NGC 2566, розташована на відстані 76 мільйонів світлових років у сузір'ї Корми.
Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа NASA/ESA/CSA James Webb виявила перших кандидатів у коричневі карлики за межами Чумацького Шляху в зоряному скупченні NGC 602.
На знімку, зробленому космічним телескопом NASA / ESA / CSA James Webb, зображено спіральну галактику NGC 2090, розташовану в сузір'ї Голуба. Комбінація даних, отриманих за допомогою двох приладів, камер MIRI і NIRCam, показує два звивисті спіральні рукави галактики, а також завихрення газу і пилу на її диску в чудових і унікальних деталях.
На новому знімку, отриманому за допомогою космічного телескопа NASA James Webb, галактика, названа так за схожість із крислатим мексиканським капелюхом, має вигляд радше як мішень для стрільби з лука.
На цьому знімку, зробленому космічним телескопом NASA/ESA Hubble, зображена вражаюча спіральна галактика Мессьє 90 (M90, також NGC 4569), розташована в сузір'ї Діви. У 2019 році вже публікувалося зображення М90, створене за допомогою даних Ширококутної і планетарної камери 2 (WFPC2) «Габбла», зроблене 1994 року, невдовзі після встановлення камери.
Блискуча сцена, зафіксована на знімку тижня, зробленому телескопом Hubble, - це спіральна галактика NGC 5248, розташована за 42 мільйони світлових років від Землі в сузір'ї Волопаса. Вона також відома як Caldwell 45, оскільки її занесли до каталогу візуально цікавих небесних об'єктів, які були відомі, але не так часто спостерігалися астрономами-аматорами, як більш відомі об'єкти Мессьє.
Струмені, що викидають гарячу плазму, є найбільшими з будь-коли виявлених - їхня довжина дорівнює довжині 140 галактик Чумацького Шляху, вишикуваних у ряд.
На цій новій мозаїці зображень, зроблених космічним телескопом NASA / ESA / CSA James Webb, можна побачити прилегле зореутворювальне скупчення NGC 1333. Туманність розташована в молекулярній хмарі Персея на відстані близько 960 світлових років.
Ета Кіля, можливо, ось-ось вибухне. Але ніхто не знає, коли саме — можливо, наступного року, а можливо, через мільйон років.
Вчені поєднали нещодавно опубліковане зображення масивного скупчення галактик Abell 2390 з телескопу Euclid з рентгенівськими спостереженнями XMM-Newton, щоб продемонструвати розпечений газ, який заповнює простір між галактиками.
Взаємодія двох галактик почалася між 25 і 75 мільйонами років тому, коли Пінгвін (індивідуальний каталог NGC 2936) і Яйце (NGC 2937) здійснили свій перший проліт. Надалі на них чекає ще кілька циклів, перш ніж вони зіллються в одну галактику через сотні мільйонів років.
На новому знімку, отриманому космічним телескопом NASA James Webb, здається, що космос оживає від вибухів піротехніки. Зняті приладом MIRI (Mid-Infrared Instrument), цей вогняний "пісочний годинник" відзначає сцену перетворення дуже молодого об'єкта на зірку. Центральна протозірка росте в шийці пісочного годинника, накопичуючи матеріал з тонкого протопланетного диска, який видно на краю у вигляді темної лінії.
Візуально вражаюче скупчення міжзоряного газу і пилу — у центрі уваги знімка тижня, зробленого "Хабблом". Туманність, що отримала назву RCW 7, розташована на відстані трохи більше 5300 світлових років від Землі в сузір'ї Цуценя.
Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа NASA James Webb вивчила газово-пиловий диск навколо молодої зірки з дуже низькою масою. Отримані результати свідчать про найбільшу кількість вуглецевмісних молекул, виявлених на сьогоднішній день у такому диску. Ці висновки впливають на можливий склад планет, які можуть сформуватися навколо цієї зірки.
Цього літа в усьому світі астрономи-професіонали та аматори слідкуватимуть за одним невеликим сузір'ям у глибині нічного неба. Але не сім зірок Corona Borealis, «Північної корони», привернули таку увагу.
Супутник NASA TESS виявив цілу скарбницю потенційних екзопланет, але для їх підтвердження потрібне більш детальне спостереження. Тепер мережа цивільних учених підтвердила одну з таких екзопланет, так званий «теплий Юпітер», який розташований на відстані близько 300 світлових років. Планета являє собою новий інтригуючий клас планет, який допоможе майбутнім астрономам зрозуміти еволюцію гігантських світів.
Завдяки спостереженням космічної обсерваторії NASA TESS (Transiting Exoplanet Survey Satellite), орбітальної обсерваторії CHEOPS і низки інших телескопів, дві міжнародні групи астрономів виявили планету розміром із Землю і Венеру на відстані всього 40 світлових років. Безліч факторів роблять її кандидатом на подальше вивчення за допомогою космічного телескопа NASA James Webb.
Гравітація — це та сила, яка утримує нас на Землі. За останні кілька сотень років ми багато чого дізналися про гравітацію, але одна з найдивніших речей, яку ми виявили, полягає в тому, що більша частина гравітації у Всесвіті походить від невидимого джерела, званого «темною матерією». Хоча наші телескопи не можуть безпосередньо побачити темну матерію, вони можуть допомогти нам дізнатися про неї більше завдяки явищу, званому гравітаційним лінзуванням.
На новому знімку космічного телескопа NASA/ESA Hubble майже в горизонтальному положенні зображена лінзоподібна галактика NGC 4753. Лінзовидні галактики мають еліптичну форму і нечітко окреслені спіральні рукави.
Дані, отримані за допомогою космічного телескопа NASA Spitzer, дали змогу вченим зрозуміти, чому деякі надмасивні чорні діри світяться інакше, ніж інші.
