Латвія офіційно підписала угоду Artemis Accords — міжнародну угоду, що просувається США, яка визначає принципи безпечного та відповідального освоєння космосу. Республіка стала 60-ю країною, що приєдналася до ініціативи в рамках програми Artemis, спрямованої на повернення людини на Місяць.
Як повідомляється у заяві латвійського уряду від 31 жовтня, підписання Угод Артеміди стало частиною стратегії з посилення позицій країни в міжнародній космічній сфері.
«Приєднання Латвії до Artemis Accords — це важливий крок на шляху до активнішої участі в глобальному космічному співтоваристві. Ми пишаємося тим, що стаємо частиною групи держав, які поділяють принципи відповідального та сталого освоєння космосу», — заявила міністр освіти і науки Даче Мелбарде. Рішення про вступ було схвалено 7 жовтня на засіданні Кабінету міністрів Латвії, проте на той момент воно не отримало широкої огласки.
Угоди Артеміди, яким цього року виповнилося п'ять років, розвивають положення Договору про космос 1967 року та інших міжнародних документів. Вони закріплюють ключові принципи — прозорість, сумісність технологій, запобігання конфліктам у космосі, використання космічних ресурсів та співпрацю для мирного освоєння Місяця та далекого космосу.
Для Латвії підписання Artemis Accords стало логічним продовженням космічної інтеграції. У травні країна приєдналася до Договору про космос, а роком раніше — до Комітету ООН з мирного використання космічного простору (COPUOS). Уряд підкреслює, що участь у програмі Artemis відкриє нові можливості для латвійської науки та космічної індустрії, підвищить міжнародну видимість країни та зміцнить співпрацю з NASA, а також з партнерами — США, Японією та Австралією.
Латвія є асоційованим членом Європейського космічного агентства (ESA) поряд з Литвою та Словаччиною. Такий статус дозволяє брати участь в окремих наукових та технологічних програмах агентства. Крім того, підписання Угод Артеміди узгоджується з пропонованим законом ЄС про космос (EU Space Act), що робить крок Латвії стратегічно узгодженим із загальноєвропейським курсом.
У жовтні до Artemis Accords також приєдналися Угорщина, Малайзія та Філіппіни. З початку року угоду підписали вісім країн, довівши загальну кількість учасників до 60 держав. Незважаючи на масштабне розширення ініціативи, останні підписання пройшли без широкої огласки з боку NASA та Державного департаменту США — через тимчасове призупинення роботи федеральних відомств на початку жовтня.
Artemis Accords — це одночасно і практичний набір норм, і геополітичний інструмент. З одного боку, Угоди заповнюють прогалини старого Договору про космос 1967 року, пропонуючи оперативні принципи відповідального використання космосу, що зараз необхідно для багатонаціональних та комерційних місій.
З іншого боку, документ активно просувається США у зв'язці з програмою Artemis, і багато спостерігачів бачать у ньому спосіб формувати де-факто правила до того, як з'явиться універсальний міжнародний консенсус — що сприймається низкою держав як елемент стратегічної конкуренції, перш за все з Китаєм та Росією. Критика особливо стосується положень, пов'язаних з експлуатацією місячних та астероїдних ресурсів і можливістю створення «клубу» країн-правилотворців.
Крім того, Китай і Росія відкрито скептичні та розвивають власні формати співпраці (наприклад, Міжнародна місячна дослідницька станція), що посилює двополярність космічної політики та підкреслює, що юридичні норми зараз формуються не лише в ООН, а й через регіональні та багатосторонні ініціативи.
