В Індії 12 січня невдало здійснили запуск комерційного супутника EOS-N1 за допомогою ракети PSLV (Polar Satellite Launch Vehicle) зі стартового майданчика космічного центру ім. Сатіша Дхавана на острові Шріхарікота в Бенгальській затоці. Це п'ятий орбітальний запуск у 2026 році.
Запуском керує Індійська організація космічних досліджень (ISRO). Нинішня місія — 62-га за рахунком для ракети PSLV і 102-га для ISRO в цілому. Після запуску ступені PSLV падають в океан, в заздалегідь розраховані безпечні райони Індійського океану або Бенгальської затоки, а верхній ступінь або зводиться з орбіти, або згорає при природному вході в атмосферу.
Однак, як повідомила ISRO через кілька хвилин після запуску, місія PSLV-C62 зіткнулася з аномалією на завершальному етапі роботи третього ступеня. Проводиться детальний аналіз. Це другий поспіль невдалий запуск для ракети PSLV. Корисне навантаження втрачене.
Корисне навантаження
Супутник EOS-N1
EOS‑N1 (також відомий під кодовою назвою Anvesha) — індійський супутник дистанційного зондування Землі, розроблений Defence Research and Development Organisation (DRDO) спільно з ISRO. Він оснащений гіперспектральними датчиками для спостереження поверхні Землі в широкому діапазоні спектрів, що дозволяє розрізняти типи ґрунтів, рослинність та водні об'єкти. Супутник буде використовуватися для моніторингу навколишнього середовища, сільського господарства та стратегічних завдань національного рівня. EOS‑N1 планується вивести на сонячно‑синхронну орбіту, звідки він зможе забезпечити регулярні спостереження однієї і тієї ж території за однакового освітлення. Він стане частиною серії супутників EOS і посилить можливості Індії в галузі дистанційного зондування та стратегічного моніторингу.
AayulSAT — супутник для демонстрації дозаправки на орбіті
AayulSAT — індійський демонстраційний супутник, розроблений приватною компанією OrbitAID Aerospace. Його основна мета — перевірити технологію заправки паливом в умовах космосу та протестувати механізми обслуговування супутників на орбіті.
Супутник обладнано стандартним модулем стикування та заправки, який може бути використано у майбутніх операціях з обслуговування на орбіті. AayulSAT перевірить передачу палива між внутрішніми резервуарами в умовах мікрогравітації, а також продемонструє обмін енергією та інформацією між компонентами апарату.
Інше корисне навантаження
Ця місія також доставить ще 14 попутних корисних навантажень, серед яких KID Capsule — освітній та комерційний проект з відправлення дитячих творчих робіт (малюнків, повідомлень, ДНК) в космос, розроблений американською компанією Cosmic Shielding Corporation у партнерстві з іншими організаціями.
- SSTL's Theos-2.
- Dhruva Space's CGUSAT.
- Dhruva Space's DSUSAT.
- Dhruva Space's and Takeme2Space's MOI-1.
- Dhruva Space's LACHIT.
- Dhruva Space's and Don Bosco University's Thybolt-3.
- Antharkshya Pratishtan's Munal.
- Orbital Paradigm's KID Capsule.
- AlltoSpace's Edusat.
- AlltoSpace's Uaisat.
- AlltoSpace's Galaxy Explorer.
- AlltoSpace's Orbital Temple.
- AlltoSpace's Aldebaran-1.
- Laxman Gyanpith's Sanskarsat.
Ракета-носій PSLV
Чотириступенева ракета-носій, перший і третій ступені — твердопаливні, другий і четвертий — рідинні. Може бути запущена у 4 різних конфігураціях (PSLV-CA, PSLV-DL, PSLV-QL, PSLV-XL), що відрізняються кількістю бічних прискорювачів. Ракета розроблена Індійською організацією космічних досліджень (ISRO). Перший тестовий запуск ракети-носія PSLV відбувся 20 вересня 1993 р. та завершився невдало. Друга успішна спроба запуску відбулася майже через рік, 15 жовтня 1994 року.
Ймовірно, ракету PSLV для цього запуску повністю вироблено та зібрано індійською приватною компанією за ліцензією та під контролем ISRO. Державна організація, як і раніше, відповідає за ключові технології, контроль якості, випробування та запуск, а приватні підрядники виконують основне виробництво компонентів та збірку ракети. Такий підхід дозволяє ISRO зосередитися на нових ракетах та місіях, одночасно розвиваючи приватний космічний сектор в Індії.
PSLV-DL — це одна з модифікацій PSLV з двома твердопаливними боковими прискорювачами (DL = Dual Strap-On). Вона розрахована на меншу вантажопідйомність, ніж стандартна конфігурація з чотирма прискорювачами. Така версія зручна для запусків менших супутників або коли потрібно економити паливо і зменшити вартість.
