AYAP-1 — перша місячна місія Туреччини
AYAP-1 (Turkish Lunar Mission 1, TLM-1) — перша місія програми, яку розробляє TÜBİTAK UZAY. Її основна мета — вивести турецький космічний апарат на полярну орбіту Місяця, провести наукові спостереження та перевірити технології, необхідні для подальших польотів у далекому космосі.
Запуск апарата планується у другому кварталі 2027 року за допомогою ракети Falcon 9 компанії SpaceX. Після приблизно двомісячного перельоту він має вийти на кругову полярну орбіту заввишки близько 100 км над поверхнею Місяця.
Космічний апарат
Апарат створюється на базі платформи TstarD-100, розробленої TÜBİTAK UZAY для місій у далекому космосі. Його стартова маса становить приблизно 3,5 тонни. Під час запуску діаметр апарата становитиме близько 4,1 м, а після розгортання сонячних панелей його габарити сягнуть приблизно 2,7 × 8,3 м.
Енергетична система розрахована на вихідну потужність до 2,6 кВт, а платформа може забезпечити до 300 кг корисного навантаження. Для отримання зображень передбачені панхроматична камера з роздільною здатністю до 0,7 м, ширококутна RGB-камера та відеокамера з полем зору 60 градусів.
Однією з особливостей проєкту стала висока частка національних технологій. За даними TÜBİTAK UZAY, понад 80% обладнання апарата розроблено в Туреччині. Із 65 критично важливих компонентів і підсистем 56 створені місцевими фахівцями та підприємствами.
Під час розроблення використано інженерний досвід, накопичений у попередніх турецьких супутникових проєктах, зокрема İMECE та TÜRKSAT 6A. На платформі TstarD-100 інтегровані системи керування польотом, електроживлення, зв'язку, орієнтації та терморегулювання.
Наукове обладнання
AYAP-1 доставить на місячну орбіту чотири наукові прилади. Два з них розроблені в Туреччині, ще два створені в межах міжнародної співпраці зі Швецією та Китаєм.
Турецькі калориметр радіації (Radiation Calorimeter) і дозиметр радіації (Radiation Dosimeter) призначені для вимірювання радіаційного середовища на місячній орбіті. Отримані дані допоможуть оцінити вплив космічного випромінювання на апарати й обладнання в навколомісячному просторі.
Шведський Інститут космічної фізики (IRF) розробив телескоп місячних нейтральних частинок Lunar Neutral Particle Telescope (LNT). Прилад реєструватиме енергетичні нейтральні атоми, що виникають унаслідок взаємодії сонячного вітру з місячною поверхнею. Ці вимірювання допоможуть дослідити взаємодію сонячного вітру з Місяцем, вплив локальних магнітних аномалій і властивості регіонів, де могли зберегтися леткі речовини, зокрема водяний лід.
Четвертий прилад — радіометр вузького поля зору Lunar Narrow Field of View Radiometer, розроблений Шеньчженьським університетом у Китаї. Він призначений для дослідження альбедо, розподілу температури та інших фізичних характеристик місячної поверхні.
Разом наукові прилади та система знімання мають забезпечити комплексні спостереження за місячним середовищем, зокрема радіацією, взаємодією із сонячним вітром і властивостями поверхні. Особливе значення ці дані матимуть для дослідження водного циклу Місяця та умов у його полярних регіонах.
Автономна навігація
Окремий напрям проєкту — система навігації за зображеннями (Vision-Based Navigation System). На відміну від апаратів на навколоземній орбіті, космічний апарат біля Місяця не може використовувати GPS для визначення свого положення. Тому турецькі фахівці розробляють систему, яка аналізуватиме зображення місячної поверхні та розпізнаватиме характерні об'єкти, наприклад кратери.
За цими орієнтирами бортове програмне забезпечення зможе визначати положення й орієнтацію апарата, допомагаючи йому виконувати окремі операції автономно, без постійного керування із Землі. Така технологія може бути особливо важливою для майбутніх місій, яким доведеться самостійно орієнтуватися та маневрувати поблизу Місяця.
Рушійна установка та профіль польоту
Для зміни траєкторії та виконання основних маневрів AYAP-1 використовуватиме хімічну й гібридну рушійні системи. Гібридна рухова система HORS (Hybrid Orbit Rocket System), розроблена компанією DeltaV, використовує рідку закис азоту як окислювач і парафін як тверде паливо. Система має забезпечити ключові маневри, зокрема перехід на траєкторію до Місяця та завершальний маневр перед закінченням місії.
Після запуску апарат має провести приблизно два місяці в перельоті до Місяця, а потім вийти на кругову полярну орбіту заввишки близько 100 км. Наукова та експлуатаційна програма розрахована щонайменше на три місяці. За успішної роботи систем і достатнього запасу ресурсів тривалість місії може бути збільшена до 1,5 року.
Завершення місії також стане частиною технологічної програми. Після закінчення наукових спостережень апарат планують спрямувати до поверхні Місяця за допомогою контрольованих маневрів. Йдеться про жорстке зіткнення з поверхнею, а не про м'яку посадку. Цей етап дасть змогу додатково перевірити можливості керування апаратом і виконання точних маневрів у навколомісячному просторі.