«Супутник-1» — перший у світі штучний супутник Землі, радянський космічний апарат, запущений на орбіту 4 жовтня 1957 року. Кодове позначення супутника — «ПС-1» («Простий Супутник-1»). Запуск було здійснено з 5-го науково-дослідного полігону Міністерства оборони СРСР «Тюра-Там» (який згодом отримав відкрите найменування космодром «Байконур») за допомогою ракети-носія «Супутник», створеній на базі міжконтинентальної балістичної ракети «Р-7».
Над створенням штучного супутника Землі, на чолі з основоположником практичної космонавтики С. П. Корольовим, працювали вчені М. В. Келдиш, М. К. Тихонравов, М. С. Рязанський, О. Г. Івановський, Н. С. Лідоренко, Г. Ю. Максимов, В. І. Лаппо, К. І. Грінгауз, Б. С. Чекунов, А. В. Бухтіяров та багато інших.
Супутник отримав форму кулі діаметром 58 см та вагою 83,6 кг. Така форма дозволяла найповніше використовувати його внутрішній простір. Герметичний корпус був виготовлений з алюмінієвих сплавів, усередині розміщувалася радіоапаратура та срібно-цинкові акумулятори, розраховані на 2-3 тижні. Перед стартом супутник був заповнений газоподібним азотом.
На супутнику були встановлені два радіопередавачі потужністю 1 Вт, що випромінювали сигнали на довжині хвиль 15 і 7,5 м. На зовнішній поверхні знаходилися чотири стрижневі антени довжиною 2,4-2,9 м. Тривалість сигналу становила 0,3 секунди, прийом був можливий з відривом до 10 тис. км.
Сигнал супутника прийняли радіоаматори по всьому світу.
Період обігу супутника навколо Землі становив близько 96 хвилин. Він політав на земній орбіті до 4 січня 1958, зробивши 1440 витків.
За матеріалами Вікіпедії.
