Космічний телескоп Hubble, що працює під егідою NASA та ESA, зафіксував найбільший з коли-небудь спостережуваних протопланетних дисків, що оточують молоду зорю. Об'єкт, що отримав позначення IRAS 23077+6707, знаходиться приблизно за 1 000 світлових років від Землі та став новим орієнтиром у вивченні процесів формування планет.
Розмір диска вражає: його діаметр сягає близько 640 мільярдів кілометрів, що приблизно в 40 разів більше за розміри Сонячної системи. Через орієнтацію майже «з ребра» диск закриває центральну зорю щільною пиловою смугою, а його зовнішній вигляд нагадує гамбургер — темна «начинка» з пилу та яскраві «булочки» з відбиваючого світло газу.
Однак унікальність об'єкта IRAS 23077+6707, названого також «Dracula's Chivito», полягає не лише в його розмірах. Вперше у видимому діапазоні світла Hubble зафіксував, що диск володіє вкрай хаотичною та турбулентною структурою. Яскраві волокна пилу та газу піднімаються значно вище та нижче площини диска, ніж у будь-яких раніше вивчених протопланетних систем.
Особливий інтерес у вчених викликала виражена асиметрія об'єкта: витягнуті вертикальні структури спостерігаються лише з одного боку диска, тоді як протилежна сторона виглядає різко обрізаною та позбавленою подібних утворень. Це може вказувати на активні динамічні процеси — недавнє падіння газу та пилу, або взаємодію диска з навколишнім міжзоряним середовищем.
За словами провідного автора дослідження Крістіни Монш з Центру астрофізики Гарварда та Смітсонівського інституту, рівень деталізації, отриманий Hubble, вкрай рідкісний для подібних об'єктів. Він дозволяє розглядати IRAS 23077+6707 як унікальну лабораторію для вивчення формування планет у екстремальних умовах. Подібні структури раніше натякали на себе і в спостереженнях телескопа James Webb, однак саме Hubble вперше показав їх настільки чітко у видимому світлі.
Маса диска, за оцінками астрономів, становить від 10 до 30 мас Юпітера, що робить його потенційно здатним сформувати велику планетну систему, включаючи кілька газових гігантів. Вчені не виключають, що центральний об'єкт може бути не однією зорею, а подвійною системою, що також впливає на складну структуру диска.
Незважаючи на безліч відкритих питань, дослідники наголошують: базові механізми утворення планет, ймовірно, залишаються універсальними навіть у таких масштабних та нестабільних середовищах. Нові дані Hubble відкривають шлях до глибшого розуміння того, як і в яких умовах у Всесвіті народжуються планетні системи.
Результати дослідження опубліковані в журналі The Astrophysical Journal.
