Проксима Центавра — найближча до Сонця зірка. Вона розташована всього приблизно за 4,25 світлового року від Землі, але саме це «всього» змушує астрономів та інженерів мріяти про те, що одного дня людство зможе відправити туди космічний апарат.
Європейське космічне агентство (ESA) опублікувало найдетальніший знімок центру нашої галактики у видимому світлі. Космічний телескоп «Евклід» усього за 26 годин зібрав мозаїку з дев'яти фрагментів, на якій зафіксовано понад 60 мільйонів зірок. І це не просто гарна картинка — за нею стоїть полювання на планети, які ховаються за світлом своїх сонць.
Вода, вуглекислий і чадний гази у вигляді льоду прикріплені до поверхні крихітних пилових частинок у хмарах, що простягаються на сотні світлових років. Місія NASA SPHEREx (Spectro-Photometer for the History of the Universe, Epoch of Reionization, and Ices Explorer) вперше склала карту міжзоряного льоду в безпрецедентному масштабі.
Європейське космічне агентство (ESA) представило найдетальнішу тривимірну карту областей зореутворення у нашій галактиці, створену на основі даних космічного телескопа Gaia. Нова модель дозволяє буквально «пролетіти» крізь зоряні дитячі ясла Чумацького Шляху та вперше побачити їхню просторову структуру збоку.
Космічний телескоп Hubble, що працює під егідою NASA та ESA, зафіксував найбільший з коли-небудь спостережуваних протопланетних дисків, що оточують молоду зорю. Об'єкт, що отримав позначення IRAS 23077+6707, знаходиться приблизно за 1 000 світлових років від Землі та став новим орієнтиром у вивченні процесів формування планет.
Плеяди — це молоде розсіяне зоряне скупчення в сузір'ї Тільця, відоме також під каталоговим номером Messier 45. Воно знаходиться на відстані близько 440 світлових років і включає понад тисячу зір, хоча неозброєним оком зазвичай помітні 6–7 найяскравіших. Завдяки високій яскравості та характерній формі «розсипаних синіх іскор», Плеяди видно навіть із міст, і вони стали одним із найвпізнаваніших об'єктів нічного неба.
Цей захопливий знімок міжзоряного газу та пилу зробив космічний телескоп Euclid, що належить Європейському космічному агентству (ESA). На зображенні — частина так званої темної хмари LDN 1641, розташованої приблизно за 1300 світлових років від Землі в сузір'ї Оріона. Це одне з найбільших скупчень газопилових туманностей, де активно народжуються нові зорі.
Галактика Чумацький Шлях може бути більшою, ніж передбачалося раніше, і мати складнішу радіальну структуру, повідомили вчені.
Міжнародна команда астрономів використала понад 500 зображень космічного телескопа NASA/ESA Hubble за два десятиліття, щоб виявити сім швидко рухомих зірок у внутрішній області кулястого скупчення Омега Центавра, найбільшого і найяскравішого кулястого скупчення в небі. Ці зірки надають нові переконливі докази наявності чорної діри середньої маси.
За час свого існування наша галактика стикалася з безліччю інших. І космічний телескоп ESA Gaia показує, що останнє з цих зіткнень відбулося на мільярди років пізніше, ніж ми думали.
Вивчаючи дані, отримані за допомогою місії ESA Gaia, вчені виявили "сплячого гіганта". Велика чорна діра з масою, що майже в 33 рази перевищує масу Сонця, ховалася в сузір'ї Орла, менш ніж за 2000 світлових років від Землі.
Ці два потоки, названі Шакті та Шива, допомогли сформувати дитячий Чумацький Шлях. Обидва вони настільки давні, що, найімовірніше, сформувалися раніше, ніж навіть найстаріші частини спіральних рукавів і диска нашої сучасної галактики.
Це зображення, отримане космічним телескопом NASA/ESA Hubble, рясніє кольором та активністю. Це відносно близька область зіркоутворення, відома як IRAS 16562-3959, яка знаходиться в межах Чумацького Шляху, приблизно за 5900 світлових років від Землі в сузір'ї Скорпіона.
На цьому зображенні, отриманому космічним телескопом Хаббл НАСА/ЕКА, показано Sh 2-106, або скорочено S106. Це компактна область зіркоутворення у сузір'ї Лебедя.
Нове зображення NGC 2264, також відоме як «Скупчення різдвяної ялинки», показує форму космічного дерева із сяйвом зоряних вогнів.
Японська астрометрична супутникова місія для дослідження в інфрачервоному діапазоні (Japan Astrometry Satellite Mission for INfrared Exploration, JASMINE) — це перший у світі надточний інфрачервоний супутник для вимірювання положення та швидкості зірок. Цілі місії стосуються вічного питання людства: «Звідки ми прийшли?» і «Ми одні?».
Останнє зображення, зроблене космічним телескопом Джеймса Вебба, показує частину щільного центру нашої галактики з безпрецедентними деталями, включаючи особливості, які астрономи ніколи раніше не бачили і ще не пояснили. Область зореутворення під назвою Стрілець C (Sagittarius C) знаходиться приблизно в 300 світлових роках від центральної надмасивної чорної діри Чумацького Шляху Стрілець A.
Російська рентгенівська обсерваторія «Спектр-РГ», на борту якої встановлено два телескопи: російський ART-XC ім. М. М. Павлинського та німецький eROSITA, — з грудня 2019 по березень 2022 р. проводила огляд всього неба, перебуваючи у точці Лагранжа L2 за 1,5 мільйона кілометрів від Землі.
Чумацький Шлях викривлений, і астрономи, можливо, нарешті дізнаються чому. Вони покладають провину на похилий ореол темної матерії у формі футбольного м'яча, який огортає нашу галактику.
Але під час однієї орбіти, яку спостерігали за допомогою космічного телескопа NASA Hubble, планета виглядала так, ніби вона взагалі не втрачає жодного матеріалу, тоді як орбіта, яку спостерігали за допомогою Hubble через півтора року, показала явні ознаки втрати атмосфери.
Уявіть, що ви інопланетянин на далекій планеті. Ви хочете, щоб усі знали, що ви тут. Замість безцільно вити в порожнечу, який найкращий спосіб буде для вас найкращим, щоб вас почули? Згідно з новим дослідженням, позаземні цивілізації можуть використовувати один із найяскравіших маяків у відомому Всесвіті — наднові.
Міжнародна група дослідників отримала найбільший набір докладних спостережень найдавніших зірок у центрі нашої Галактики, Чумацького Шляху.
Люди тисячоліттями з благоговінням дивилися на величезний потік зірок — яскравих і тьмяних — сяючих на нічному небі Землі, які складають Чумацький Шлях. Однак зараз за нашою рідною галактикою вперше ведуть спостереження абсолютно по-новому.
Японські та європейські астрономи вивчили пульсації в надрах Бетельгейзе після нещодавнього потьмарення цієї зірки і дійшли висновку, що вона перетвориться на наднову вже у найближчі десятиліття чи сторіччя, що дозволить вченим вперше вивчити цей катаклізм із максимально близької відстані.
Трьома найбільшими галактиками в нашій Місцевій групі галактик є наш Чумацький Шлях разом із галактиками Андромеди (також відомої як Мессьє 31) і Трикутника (також відомої як Мессьє 33). Ця наукова візуалізація комп’ютерного моделювання зображує їхню спільну еволюцію протягом наступних кількох мільярдів років і демонструє неминуче масштабне зіткнення між Чумацьким Шляхом і Андромедою.
За допомогою рентгенівської обсерваторії NASA Chandra вперше було виміряно рух дивовижної космічної структури у вигляді руки. Вибухова хвиля та уламки зірки, що вибухнула, видно, як віддаляються від місця вибуху та стикаються зі стіною навколишнього газу.
Місія ESA Gaia допомогла відкрити новий вид чорної діри. Нова родина вже має двох членів, і обидва знаходяться ближче до Землі, ніж будь-яка інша чорна діра, про яку ми знаємо.
Зображення було створено в рамках проекту, метою якого є створення майже повної карти нашої рідної галактики. Яскраві пухирчасті краплі, які видно на цьому зображенні, — це залишки наднової зірки — хмари гарячого газу та уламків, які залишилися після драматичного вибуху, який стався наприкінці життя зірки.
Нове дослідження показало справжню форму дифузної хмари зірок, що оточує диск нашої галактики. Десятиліттями астрономи вважали, що ця хмара зірок, яку називають зоряним гало, має переважно сферичну форму, як пляжний м’яч. Тепер нова модель, заснована на сучасних спостереженнях, показує, що зоряний ореол довгастий і нахилений, дуже схожий на м’яч, який щойно вдарили ногою.
Група дослідників, що складається з китайських і зарубіжних учених, точно виміряла масу Чумацького Шляху, заявивши, що вона приблизно в 550 мільярдів разів перевищує масу Сонця, а результати дослідження опублікeвали в британському науковому журналі «Monthly Notices» Королівського астрономічного товариства.
Паливо для космічних публікацій
