Компанія Rocket Lab 30 січня здійснила запуск ракети Electron з південнокорейським супутником NeonSat-1A зі стартового комплексу 1А на станції Onenui на півострові Махія в Новій Зеландії. Це 20-й орбітальний запуск у 2026 році.
Назва місії — Bridging The Swarm. Відновлення першого ступеня після запуску не передбачено, після розділення він впав у океан. Другий ступінь після відділення виводить супутники на орбіту, а потім, як правило, згорає в атмосфері Землі під час входу в її щільні шари.
Це 81-й запуск в цілому для ракети Electron.
Що відомо про NeonSat-1A
NeonSat-1A — це додатковий (верифікаційний) супутник південнокорейської програми NEONSAT (New-space Earth Observation Satellite), що несе високороздільну оптичну камеру і призначений для тестування покращених технологій та операційних прийомів, виявлених після роботи NeonSat-1. Ці результати потім будуть впроваджувати в наступні ~10 супутників угруповання.
Головне завдання — перевірка можливостей майбутнього угрупування: підвищення частоти повторних зйомок території Корейського півострова, покращення якості зображень і посилення можливостей моніторингу в майже реальному часі. Технології поєднуватимуться з ІІ-алгоритмами обробки знімків. Супутники NEONSAT орієнтовані на: моніторинг природних катастроф, оцінку врожаїв, спостереження за береговою зоною та морськими районами, міське планування та інші завдання державної безпеки й управління.
Проєкт веде KAIST (SaTReC) — дослідницький центр супутникових технологій при Корейському інституті науки і технологій — за фінансової підтримки Міністерства науки та ІКТ Південної Кореї (MSIT). Програма розрахована на масове виробництво «мікросупутників» для точкового моніторингу регіону.
Порівняно з пілотним супутником NeonSat-1, який було запущено у квітні 2024 року також на ракеті Electron, NeonSat-1A несе покращені оптику та програмне забезпечення для підвищення оперативності та точності зйомки.
Про ракету Electron
Electron — двоступенева орбітальна ракета-носій легкого класу з можливістю часткового відновлення. Габарити: висота – 18 м, діаметр – 1,2 м, вага – 12,5 т. Ракета на першому ступені використовує 9 рідинних ракетних двигунів власної розробки Rutherford з електричним насосом. Як паливо використовується суміш рідкого кисню та гасіну (RP-1). Основні деталі двигуна створюються методом 3D-друку, що дозволяє спростити виготовлення агрегату та зменшити його габарити, однак через використання важких акумуляторних батарей система в цілому має підвищену масу порівняно з рідинними двигунами з турбонасосним агрегатом.
На другому ступені ракети встановлено один двигун Rutherford, адаптований до роботи у вакуумі.
При першому запуску 25 травня 2017 року ракета досягла космосу, але не вийшла на орбіту через збій у комунікаційному обладнанні на Землі. Під час свого другого польоту 21 січня 2018 року Electron досяг успішної орбіти та розгорнув корисне навантаження.
В даний час експлуатується для обслуговування комерційного ринку запуску малих супутників. Electron запускають з космодрому на півострові Махія в Новій Зеландії, а також з другого пускового комплексу на острові Уоллопс у штаті Вірджинія (США).
