У давньогрецькій міфології «Кайрос» — це бог щасливої миті, яку треба встигнути зловити за чуб. Для японської компанії Space One ця мить триває вже третій рік. На початку березня 2026 року (з можливим перенесенням через погоду до 25 березня) заплановано третій пуск ракети Kairos. Після двох невдач, які буквально розлетілися на шматки в прямому ефірі, цей старт стане моментом істини для всієї приватної космонавтики Японії.
У рамках третього пуску ракета Kairos має вивести на сонячно-синхронну орбіту (SSO) заввишки близько 500 км групу з щонайменше чотирьох супутників. Чотири з них уже підтверджені офіційно — це мікс комерційних амбіцій, освітніх ініціатив та міжнародного співробітництва (мікросупутник TATARA-1R, наносупутник SC-Sat1a, освітній проєкт HErO, технологічний демонстратор AETS-1). Хоча основні звіти фокусуються на чотирьох вищезгаданих апаратах, останні повідомлення ЗМІ вказують на можливу наявність п'ятого малого супутника на борту. Ймовірно, це або апарат від іноземного замовника (раніше Space One співпрацювала з Тайванем), або експериментальний вантаж від одного з інвесторів консорціуму.
Шлях самурая: історія падінь
Space One була заснована у 2018 році потужним консорціумом (Canon Electronics, IHI Aerospace, корпорація Shimizu). Мета була амбітною: створити «космічного кур'єра», здатного виводити супутники на орбіту всього через чотири дні після отримання вантажу. Але реальність виявилася суворішою за розрахунки.
-
Березень 2024 (Kairos №1). Ракета вибухнула через п'ять секунд після відриву від землі. Причиною стала система автономного припинення польоту (FTS), яка зафіксувала відхилення від параметрів і «самоліквідувала» місію.
-
Грудень 2024 (Kairos №2). Друга спроба тривала довше — близько трьох хвилин. Ракета втратила стабільність під час роботи першого ступеня через збій у системі керування вектором тяги. Політ знову було перервано автоматикою.
Технічне досьє
Kairos — це легка чотириступенева ракета заввишки 18 метрів. Її головна особливість — використання твердого палива на перших трьох ступенях (технології, засновані на досвіді IHI Aerospace у твердопаливних носіях, які використовуються в державних ракетах Epsilon).
- Вантажопідйомність: до 150 кг на сонячно-синхронну орбіту (або до 250 кг на низьку навколоземну орбіту).
- База: власний космодром «Кії» в префектурі Вакаяма — перший приватний майданчик у Японії.
- Філософія: максимальна автоматизація. Для управління пуском потрібно всього близько десяти осіб наземного персоналу.
Складнощі та виклики 2026 року
Для Space One цей запуск (Kairos №3) є критичним викликом, що визначає життєздатність усієї бізнес-моделі компанії. Підготовка проходить в умовах високих репутаційних ризиків та пильної уваги з боку інвесторів. Спочатку старт планувався на 25 лютого 2026 року, але за два дні до події компанія оголосила про перенесення на березень. Причина — несприятливий метеопрогноз. У районі Кушімото (Вакаяма) сильні вітри часто стають каменем спотикання для легких ракет.
Окрім погоди, інженерам довелося повністю переглянути систему керування вектором тяги (TVC) та алгоритми автономного знищення, щоб ракета не «панікувала» при найменших відхиленнях, як це було вперше.
Плани на майбутнє: 20 запусків на рік
Якщо березневий пуск пройде успішно, Space One планує різко наростити темпи. Довгострокова стратегічна мета компанії — 20 запусків на рік до 2029 року. В Японії зростає попит на малі супутники для моніторингу катастроф та забезпечення безпеки, а державні носії H3 занадто великі та дорогі для таких завдань.
Успіх Kairos №3 зробить Space One першою приватною компанією в Японії, яка доставила супутник на орбіту власними силами.
Kairos — це класичний приклад «важкої дитини» аерокосмічної індустрії. Незважаючи на аварії, керівництво компанії (в особі президента Масакадзу Тойоди) відмовляється називати їх провалами, вважаючи кожен вибух «цінним набором даних». Березень 2026 року покаже, чи накопичила компанія достатньо досвіду, щоб нарешті зловити свого «бога удачі».
