Астрофізична обсерваторія «Гамма» була спільним проєктом СРСР та Франції, запущеним у 1990 році на ракеті «Союз» для дослідження космосу в гамма-діапазоні. Апарат призначався для спостереження високоенергетичних джерел, таких як гамма-спалахи, активні ядра галактик та пульсари.
Тривалість місії склала 2,5 роки. Обсерваторія була зведена з орбіти 28 лютого 1992 року.
Цілі місії
Головними завданнями обсерваторії були:
- реєстрація гамма-випромінювання та космічних частинок;
- уточнення координат гамма-джерел;
- отримання спектральних даних для аналізу процесів прискорення частинок.
Для цього на апараті були встановлені гамма-телескоп з іскровою камерою, спектрометри та рентгенівські детектори.
Технічні проблеми
Відразу після запуску у «Гамми» стався відмова живлення іскрової камери телескопа «Гамма-1» — ключового приладу для точного визначення координат джерел. Другий телескоп «Диск-М» для отримання зображень неба в енергетичному діапазоні 0,1—8 МеВ вийшов з ладу незабаром після запуску обсерваторії.
Наслідки:
- кутова роздільна здатність знизилася приблизно до 10°;
- точність локалізації гамма-джерел виявилася низькою;
- значна частина спостережень мала обмежену наукову цінність.
Підсумок та значення проєкту
Через відмови ланцюга високої напруги іскрової камери основний інструмент обсерваторії (телескоп «Гамма-1») втратив можливість будувати зображення. Проте обсерваторія провела спостереження низки яскравих гамма-джерел — пульсарів. Допоміжний інструмент «Пульсар Х-2» провів вимірювання профілів імпульсів пульсарів паралельно зі спостереженнями телескопа «Гамма-1».
Хоча наукові результати «Гамми» були обмеженими, проєкт відіграв важливу роль у: зборі базового досвіду роботи гамма-астрономічних приладів на орбіті; зміцненні радянсько-французької співпраці в космічних дослідженнях; підготовці до подальших міжнародних місій у гамма-діапазоні.
