HEAO-1 (High Energy Astronomy Observatory-1), спочатку називався HEAO-A — перша з трьох обсерваторій програми HEAO, запущена NASA для систематичного огляду неба в рентгенівському та гамма-діапазонах. Супутник був виведений на орбіту 12 серпня 1977 року за допомогою ракети Atlas-Centaur.
HEAO-1 працював з серпня 1977 по січень 1979 року. Після закінчення активної роботи управління орбітою припинилося (закінчився газ для орієнтації), і супутник перейшов на низхідну орбіту. 14 березня 1979 року він увійшов в атмосферу та згорів.
На що був здатний HEAO-1
HEAO-1 вів спостереження у широкому діапазоні енергій — від м'якого рентгену до низькоенергетичного гамма-випромінювання (приблизно 0.2 кеВ — 10 МеВ).
На борту були чотири основні експерименти:
-
A1 (LASS — Large-Area Sky Survey): пропорційні лічильники для огляду неба в діапазоні ~0.25–25 кеВ.
-
A2 (Cosmic X-ray Experiment, CXE): набір багатоканальних детекторів, що охоплювали діапазон ~2–60 кеВ, що дозволяло проводити спектроскопію, вимірювання енергетичних спектрів і вивчати широке коло джерел — від подвійних систем до активних галактик та квазарів.
-
A3 (Modulation Collimator): система коліматорів для точної локалізації рентгенівських джерел, щоб потім можна було визначити їх оптичні або радіо-аналоги.
-
A4 (Hard X-Ray / Low Energy Gamma-Ray Experiment): сцинтиляційні детектори для жорсткого рентгену та низькоенергетичного гамма-випромінювання (від десятків кеВ до кількох МеВ), що розширювали діапазон спостережень до високоенергетичного.
Завдяки такому набору інструментів HEAO-1 зміг одночасно охопити широкий діапазон енергій і застосувати різні методи спостережень — огляди, спектроскопію, пошук нових об'єктів та моніторинг відомої популяції.
Головне, що дав HEAO-1 науці
Під час своєї роботи HEAO-1 здійснив приблизно три огляди всього неба у своєму діапазоні, що дозволило зібрати першу велику карту рентгенівських та гамма-джерел, раніше невідомих або погано вивчених.
Серед досягнень місії:
-
створення каталогу сотень — згодом тисяч — джерел рентгенівського випромінювання (активні ядра галактик, подвійні системи, залишки наднових, скупчення галактик, галактики-квазари тощо).
-
вимірювання спектра дифузного космічного рентгенівського фону, включаючи жорстке випромінювання — дані, важливі для розуміння внеску окремих джерел та природи фонового випромінювання Всесвіту.
-
детальне спостереження та моніторинг змінних та транзієнтних рентгенівських джерел — подвійних зір, пульсарів, активних галактик.
-
створення бази даних та каталогу джерел, які згодом стали орієнтиром та опорою для майбутніх рентгенівських місій (включаючи «Ейнштейн», «Чандра» та інші).
Чому HEAO-1 важливий
Хоч життя місії було відносно нетривалим — близько 1,5 року — її внесок у астрофізику та рентгенівську астрономію був величезним: HEAO-1 заклав фундамент для майбутніх обсерваторій і зробив можливим системний каталог високоенергетичних джерел.
HEAO-1 став першим великим «оглядовим» рентгенівським та гамма-телескопом на орбіті, який не просто знімав окремі об'єкти, але систематично «просканував» все небо. Це дало прорив у статистиці джерел, надало базу даних для всього високоенергетичного небесного каталогу і суттєво розширило уявлення про структуру та вміст Всесвіту на енергетичних довжинах хвиль, невидимих із Землі.
Крім того, технології та методи HEAO-1 — багатодетекторні лічильники, сканування, коліматори, спектроскопія — стали еталоном для наступних поколінь рентгенівських обсерваторій.
