«Гранат» — радянсько-європейський космічний науковий апарат для рентгенівської та гамма-астрономії, розроблений НВО імені С. А. Лавочкіна спільно з вченими з Франції, Данії та Болгарії.
«Гранат» масою приблизно 4000 кг був виведений на орбіту 1 грудня 1989 року з космодрому Байконур ракетою-носієм Протон‑К. Орбіта спочатку була високоеліптичною (перігей ~ 2 000 км, апогей ~ 200 000 км), і її період обертання становив приблизно чотири дні; три з цих днів апарат активно спостерігав за Всесвітом. З часом орбіта циркуляризувалася.
Період роботи:
«Гранат» завершив свою наукову місію 27 листопада 1998 року. Загальна тривалість роботи склала майже 9 років.
Цілі та наукове завдання:
Обсерваторія призначалася для досліджень високоенергетичного випромінювання — джерел рентгенівських та гамма-променів у галактичному та позагалактичному масштабах. Серед ключових завдань — спостереження гамма-спалахів, вивчення змінних рентгенівських джерел, картування центру Галактики.
Наукові інструменти:
На борту «Гранату» розташовувалося 7 інструментів із перекриттям діапазонів енергій.
Наукові результати та значущість:
-
«Гранат» дав одну з найдетальніших карт рентгенівських та гамма-джерел у області центру нашої Галактики, що допомогло переосмислити природу компактних об'єктів біля ядра.
-
Обсерваторія зафіксувала гамма-спалахи, зокрема позитрон-електронні лінії анігіляції від мікроквазарів та рентгенівських нових.
-
Вона показала, що рентгенівська світність центральної області Галактики не настільки велика, як очікувалося, що змушує переглянути моделі акреції та активності надмасивної чорної діри.
Значення для історії астрофізики:
«Гранат» був одним із перших міжнародних співробітництв у галузі космічної астрономії періоду холодної війни: місія об'єднувала ресурси СРСР та західних країн. Його дані досі використовуються і цитуються, а обсерваторія вважається важливою віхою в історії високоенергетичної космічної астрономії.
