Виброміцність бака окислювача стендового блоку першого ступеня проводилася з метою перевірки його надійності в умовах транспортування і в режимах, що імітують роботу рухової установки.
Підтверджено конструкторські рішення, прийняті при проектуванні стендового блоку першого ступеня. Було проведено верифікацію динамічної моделі, визначено динамічні характеристики дослідного зразка, а також окремих установок, агрегатів та приладів. Надалі бак окислювача буде дефектований і перебореться, щоб перетворитися на дослідний зразок, призначений для холодних і вогневих стендових випробувань у Науково-випробувальному центрі ракетно-космічної промисловості, який входить до Роскосмосу.
Ракета-носій «Союз-5» є перспективною двоступінчастою ракетою середнього класу. Вона розробляється для запуску автоматичних космічних апаратів різні навколоземні орбіти, включаючи використання розгінних блоків. Планується використовувати «Союз-5» як із космодрому Байконур, так і з плавучого космодрому «Морський старт». Вартість одного запуску оцінюється у 55-56 мільйонів доларів. Паливо — гас + рідкий кисень. Загалом дуже нагадує і за вартістю запуску і за параметрами ракету Ілона Маска Falcon 9.
Планується початок льотних випробувань заплановано 2024 року, а комерційна експлуатація — з 2025 року.
Назва ракети
Найменування нової російської ракети-носія неодноразово змінювалося. У лютому 2015 року РКЦ «Прогрес» запропонувала включити проект створення нової ракети-носія «Союз-5» до федеральної космічної програми на період 2016-2025 років. Потім проект ракети було названо «Фенікс», як частину роботи із заміни української ракети «Зеніт». У 2016 році варіант ракети для космічного ракетного комплексу «Байтерек» отримав казахську назву «Сункар» (що означає «Сокіл» казахською мовою). Нарешті, у листопаді 2018 року ракета була перейменована на «Іртиш».
