Спокійна спіральна галактика UGC 12295 неквапливо ніжиться на цьому зображенні, зробленому космічним телескопом NASA/ESA Hubble. Ця галактика розташована приблизно за 192 мільйони світлових років від нас у сузір’ї Риб і виглядає як на долоні, якщо дивитися із Землі, демонструючи яскраву центральну смугу та щільно закручені спіральні рукави.
Незважаючи на спокійний вигляд, UGC 12295 стала місцем катастрофічно сильного вибуху – наднової, – виявленої в 2015 році. Наднові є вибуховою смертю масивних зірок і відповідають за формування багатьох елементів, знайдених тут, на Землі.
Дві різні групи астрономів використовували камеру Hubble Wide Field Camera 3, щоб спостерігати галактику UGC 12295 і просіяти уламки цього величезного зоряного вибуху. Перша команда дослідила уламки наднової, щоб краще зрозуміти еволюцію матерії в нашому Всесвіті.
Друга команда астрономів також досліджувала наслідки виникнення наднової у UGC 12295, але їхнє дослідження було зосереджено на поверненні до місць деяких із найкраще вивчених найближчих попередніх наднових. Гострий зір Хаббла може виявити залишкові сліди цих енергетичних подій, проливаючи світло на природу систем, які їх приймають.
Фактично, зараз ми бачимо події які сталися 192 мільйони років тому у далекій галактиці. Якщо провести нескладні математичні розрахунки, то вийде, що відстань до галактики UGC 12295 складає: 31 000 000 000 000 км (1 парсек або світовий рік) помножуємо на 192 000 000 = 5 952 000 000 000 000 000 000 км. Неймовірна цифра для сприйняття, так? Навіть не усі знають, як така цифра називається.
Тепер розділимо отриману відстань на швидкість, яку була здатна набирати американська ракета Saturn V — 64 500 км/г. Отримуємо час — 9 228 000 000 000 000 000 годин. Враховуючи, що в одному році 8760 годин, то в роках ця цифра стане трохи меньше, але не набагато — 1 053 000 000 000 000 000 років. Уявіть собі, це 1 квінтильйон років! Вояджери, запуск яких відбувся у 1977 році, за 46 років тільки но вийшли на межу Сонячної системи. Це приблизно 21 мільярд кілометрів. Це свідчить про те, що або людство винайде якийсь радикально новий спосіб пересуватися між зорями, або ми приречені соватися лише у межах нашої Сонячної системи.
