Космічний телескоп Джеймса Вебба (NASA/ESA/CSA) зафіксував найдетальніше на сьогодні зображення планетарної туманності NGC 1514. Завдяки спостереженням у середньому інфрачервоному діапазоні вченим вдалося розгледіти тонкі нюанси структури – від пилових «розмитих» кілець до «пробитих» отворів у центральній рожевій області, де речовина вирвалася назовні.
Дві зірки в центрі, які на знімку Вебба зливаються в одну, сформували цю картину за тисячі років – і продовжуватимуть впливати на її вигляд ще стільки ж. Основна зірка, колись масивніша за наше Сонце, скинула зовнішні шари, залишивши після себе гаряче компактне ядро – білого карлика. Його вітри прискорювалися та слабшали, що, ймовірно, призвело до формування тонких оболонок речовини.
Кільця туманності, вперше виявлені у 2010 році, тепер постають у вигляді заплутаних візерунків із пилових скупчень. Між ними – мережа отворів, утворених потоками швидшого матеріалу. Центральна область охоплена пиловою дугою, пофарбованою в помаранчевий колір, а орбіта подвійної зірки становить лише дев'ять років, причому вона витягнута та щільна.
Згідно з даними Вебба, туманність нахилена під кутом приблизно 60 градусів – саме тому вона виглядає так, ніби її «виливають із банки». Насправді, вчені вважають, що вона нагадує усічені пісочні годинники: верх і низ звужуються у V-подібні форми, підкреслені помаранчевими хмарами пилу. Ці форми могли утворитися, коли зірка скидала матеріал із максимальною інтенсивністю, а її компаньон наближався ближче звичайного, порушуючи симетрію та створюючи кільця замість сфери.
Окрім чітких обрисів кілець, туманність має й бічні «стінки», що складають її тривимірну форму. Напівпрозорі помаранчеві хмари між кільцями надають структурі об'єму та глибини.
