Космічний телескоп NASA/ESA Hubble отримав найдетальніше на сьогодні зображення незвичайної галактики NGC 7722, розташованої приблизно за 187 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Пегаса. Знімок був представлений в рамках рубрики Picture of the Month і демонструє рідкісний тип галактик — лінзоподібні.
NGC 7722 належить до класу лінзоподібних (lenticular) галактик, які займають проміжне положення між спіральними та еліптичними. Такі об'єкти зустрічаються значно рідше і часто викликають труднощі при класифікації, оскільки поєднують у собі ознаки відразу кількох типів галактик.
Галактика без рукавів, але з пиловими кільцями
На відміну від спіральних галактик, NGC 7722 не має чітко виражених рукавів. Навколо її яскравого центрального ядра розташовується диск з концентричними кільцями, а сама галактика оточена протяжним світловим гало, характерним для еліптичних систем.
Головною візуальною особливістю NGC 7722 стали довгі темно-червоні смуги космічного пилу, які закручуються навколо зовнішнього диска і гало. Нове зображення Hubble дозволило розглянути ці пилові структури з безпрецедентною чіткістю. Подібні смуги зустрічаються у лінзоподібних галактик, але у випадку NGC 7722 вони особливо протяжні та контрастні.
Астрономи вважають, що ці пилові кільця та смуги є наслідком злиття з іншою галактикою в минулому. Такі гравітаційні взаємодії здатні радикально змінювати структуру галактик, виснажуючи їх запаси газу, але одночасно приносячи нові пилові компоненти.
Спалах наднової в «спокійній» галактиці
Хоча лінзоподібні галактики зазвичай не відрізняються активним зореутворенням, NGC 7722 все ж виявляла динамічну активність. У 2020 році в ній була зафіксована наднова типу Ia — SN 2020SSF, спалах якої вдалося спостерігати з Землі.
Наднові типу Ia виникають, коли білий карлик у подвійній системі перетягує на себе речовину зорі-компаньйона, досягає критичної маси та вибухає. Ці події особливо важливі для астрономії, оскільки володіють практично однаковою світністю і використовуються як «стандартні свічки» для вимірювання відстаней до далеких галактик.
Чому знімок зроблено після спалаху
Цікаво, що сама наднова SN 2020SSF не видна на новому зображенні. Знімок було отримано через два роки після спалаху, коли її світло вже повністю згасло. Це було зроблено навмисно: мета спостережень полягала у вивченні наслідків вибуху та навколишнього середовища.
Використовуючи камеру Wide Field Camera 3, встановлену на Hubble, астрономи змогли:
- шукати радіоактивні елементи, що залишилися після наднової;
- вивчати вік та властивості сусідніх зір;
- спробувати виявити можливу зорю-компаньйона, що пережила вибух.
Усі ці дослідження проводяться на відстані майже 200 мільйонів світлових років, що підкреслює унікальні можливості телескопа Hubble навіть через десятиліття після запуску.
