ASCA (первісна назва — ASTRO-D) — японська орбітальна рентгенівська обсерваторія початку 1990-х років, оптимізована для високоякісної рентгенівської спектроскопії в широкому енергетичному діапазоні. Місія надала багату базу даних про квазари, активні ядра галактик, скупчення галактик та космічне рентгенівське тло.
Що це за апарат і коли він летів
ASCA — четверта за ліком японська рентгенівська місія (програма ASTRO). Супутник був запущений 20 лютого 1993 року на ракеті M-3SII з космодрому Учіноура (Каґосіма). Наукова активність місії тривала понад сім років; 14 липня 2000 року через втрату управління внаслідок геомагнітної бурі спостереження припинилися, а апарат увійшов в атмосферу 2 березня 2001 року.
Конструкція та прилади
ASCA мав чотири ко-орієнтовані рентгенівські телескопи з фольговими (grazing-incidence) дзеркалами, кожен з фокусною відстанню близько 3,5 м. У фокусах розташовувалися чотири детектори: два SIS (Solid-state Imaging Spectrometers — ПЗЗ-камери для точної спектроскопії та отримання зображень у м'якому рентгені) та два GIS (Gas Imaging Spectrometers — газорозрядні детектори, що покривали більш жорсткий діапазон). Така комбінація забезпечувала одночасно високу чутливість, хорошу енергетичну роздільну здатність та покриття широкого енергетичного діапазону (приблизно 0,4–10 кеВ для SIS і до ~10–12 кеВ для GIS).
Наукові результати та значення
ASCA став проривною місією в галузі рентгенівської спектроскопії: він вперше дозволив отримувати детальні широкодіапазонні спектри для віддалених квазарів і активних ядер галактик, досліджувати лінії твердих іонізованих елементів та теплове випромінювання скупчень галактик. Дані ASCA допомогли краще зрозуміти природу космічного рентгенівського тла та механізми акреції на чорні діри; за підсумками місії було виконано кілька тисяч спостережень і опубліковано понад тисячу статей на основі її даних. Завдяки комбінованій архітектурі приладів ASCA вдало доповнював інші рентгенівські місії свого часу (ROSAT, RXTE).
Технічні та історичні примітки
-
ПЗЗ-камери SIS були розроблені міжнародною командою (MIT, Osaka Univ., ISAS) та забезпечували високу спектральну чутливість у м'якому рентгені.
-
Дзеркала ASCA — легкі фольгові (foil mirrors) — були оптимізовані для масових оглядових спостережень при відносно малій масі та вартості.
-
Втрата управління в 2000 році та повернення в атмосферу в 2001 році завершили успішну, але все ж кінцеву місію; спадщина даних ASCA використовується й досі в астрофізичних дослідженнях.
