CHIPS (Cosmic Hot Interstellar Plasma Spectrometer), також відомий як Explorer 82, UNEX-2 або CHIPSAT — невеликий космічний ультрафіолетовий телескоп NASA, запущений у 2003 році для вивчення гарячої міжзоряної плазми навколо Сонячної системи. Незважаючи на скромні розміри та бюджет, місія зіграла несподівано важливу роль: вона поставила під сумнів одну з ключових моделей локального міжзоряного середовища.
Навіщо взагалі вивчати міжзоряну плазму?
Сонячна система не перебуває у порожнечі. Ми занурені в область простору, що називається Місцевою бульбашкою (Local Bubble) — розрідженою хмарою гарячого газу температурою близько мільйона градусів Кельвіна. Вважається, що він утворився після низки близьких наднових за останні кілька мільйонів років.
За класичною моделлю астрофізики:
- цей газ має яскраво світитися в екстремальному ультрафіолеті (EUV),
- випромінювання можна виміряти спектрометром,
- за спектром можна визначити температуру, щільність і склад міжзоряного середовища навколо Землі.
Саме для перевірки цієї моделі і був створений CHIPS.
Конструкція та запуск
CHIPS — типовий представник програми NASA University-Class Explorer (UNEX): дешеві, компактні, науково-орієнтовані супутники.
Основні характеристики:
- Маса: ~60 кг
- Орбіта: низька навколоземна (≈600 км)
- Спектральний діапазон: 90–260 Å (екстремальний ультрафіолет)
- Основне завдання: вимірювання дифузного випромінювання гарячого міжзоряного газу
Запуск відбувся 12 січня 2003 року ракетою Delta II разом з кількома малими апаратами.
Цікавий момент: через проблеми з орієнтацією супутник довелося використовувати нестандартно — він спостерігав космос під кутом до Сонця, а не в ідеальному науковому режимі. І саме це привело до несподіваних відкриттів.
Головне наукове відкриття: «гарячої бульбашки майже немає»
До CHIPS вважалося, що «місцева бульбашка» — це рівномірна хмара гарячої плазми, яка має створювати потужне ультрафіолетове сяйво. Але телескоп показав випромінювання в EUV значно слабше, ніж прогнозувалося.
Це означало, що одна з трьох речей невірна:
- температура газу нижче очікувань,
- щільність значно менша,
- або бульбашок взагалі влаштований інакше.
В результаті астрофізики прийшли до нового розуміння, що значна частина рентгенівського та ультрафіолетового фону створюється не міжзоряним середовищем, а взаємодією сонячного вітру з нейтральними атомами. Тобто ми десятиліттями спостерігали не «галактичний фон», а локальний ефект навколо Сонця. Це стало серйозною корекцією моделей міжзоряного середовища.
Вторинна місія: несподівана користь
Коли основний науковий ресурс був вироблений, CHIPS почали використовувати для спостережень:
- яскравих гарячих зірок;
- білих карликів;
- сонячної корони (опосередковано).
Таким чином, місія прожила набагато довше запланованого терміну.
Завершення роботи
Супутник офіційно завершив наукові операції у 2008 році, пропрацювавши близько п'яти років замість номінальних двох. Незважаючи на невеликий масштаб, CHIPS вважається однією з найрезультативніших малих астрофізичних місій NASA початку 2000-х.
