Китай зробив ще один крок до дослідження найвіддаленіших рубежів Сонячної системи. У наукових журналах опубліковано пакет скоординованих робіт, що розкривають архітектуру відразу двох місій до межі геліосфери, що вказує на високий ступінь готовності проєкту та можливе швидке офіційне затвердження.
Ключова стаття, опублікована в Journal of Deep Space Exploration, описує дві автоматичні станції, призначені для вивчення «голови» та «хвоста» геліосфери — області, де сонячний вітер взаємодіє з міжзоряним середовищем. Запуски заплановані на 2032 та 2033 роки із використанням важких ракет Long March 5 та розгінних блоків. Серед авторів — У Вейжень, керівник Національної лабораторії з дослідження далекого космосу Китаю та один з архітекторів місячної програми країни.
Обидві місії використовуватимуть гравітаційний маневр біля Юпітера для прискорення до зовнішніх меж Сонячної системи. Апарат, спрямований до «голови» геліосфери, додатково виконає обліт Землі та досягне цільової області приблизно до 2053 року. Другий зонд, що стартує раніше, але летить до більш протяжного «хвоста» геліосфери, дістанеться мети лише до 2059 року.
На відміну від місій Voyager-1 та Voyager-2, для яких вивчення далекого космосу було вторинним завданням, китайські апарати спочатку проектуються під геліофізику, астрофізику та фундаментальні дослідження. Серед цілей — детальне вивчення геліопаузи та ударної хвилі, вимірювання потоків заряджених та нейтральних частинок, магнітних полів, космічних променів та турбулентності плазми. Проєкт повинен дати безпрецедентну «панорамну картину геліосфери» та краще пояснити еволюцію Сонячної системи.
Архітектура місії передбачає набір з 11 наукових приладів, включаючи магнітометри, аналізатори хвиль, датчики пилу та нейтральних атомів, ширококутні та телескопічні камери, а також інфрачервоні, ультрафіолетові та терагерцові спектрометри. Особливістю проєкту стане використання ядерних енергетичних установок потужністю близько 1 кВт, що забезпечують понад 30 років безперервної роботи. Маса кожного апарату не перевищить 8,2 тонни.
Додатково розглядаються опціональні прольоти повз Нептун, Сатурн або Уран, а також спостереження об'єктів пояса Койпера та кентаврів (малих об'єктів з нестабільними орбітами між Юпітером і Нептуном). Це дозволить розширити наукову програму без значного збільшення вартості місій.
Хоча формального затвердження проєкту поки не оголошено, його шанси помітно зросли. Дослідження меж Сонячної системи вже згадувалося в останній «білій книзі» з космосу як пріоритетне завдання, а також включене в довгострокову наукову дорожню карту Китаю на 2028–2035 роки. Остаточне рішення може бути прийняте після затвердження 15-го п'ятирічного плану (2026-2030) Китаю в березні 2026 року.
