На перший погляд план майбутнього польоту Starship від SpaceX багато в чому повторює попередню місію. Однак у компанії є кілька нових тестів та змін, які допоможуть підготуватися до наступного етапу — версії Starship V3.
Прискорювач Super Heavy знову виконає приводнення в Мексиканській затоці біля узбережжя Південного Техасу, а верхній ступінь Starship виконає суборбітальну дугу та увійде в щільні шари атмосфери над Індійським океаном з посадкою у воду на північний захід від Австралії. Як і раніше, SpaceX перевірить механізм розгортання супутників та повторно включить один із двигунів Raptor у космосі, щоб скоригувати траєкторію при поверненні. Досі всі тестові польоти Starship навмисно завершувалися до досягнення орбітальної швидкості.
Попередній тест 26 серпня пройшов успішно — після серії невдач SpaceX вдалося стабілізувати програму. Майбутній запуск, запланований не раніше 14 жовтня, стане 11-м повномасштабним випробуванням Starship та останнім у цьому році: наступні тести очікуються не раніше початку 2026 року, коли компанія планує вивести на польоти оновлену версію V3.
Відмінності від попереднього польоту
Більшість нововведень стосуються фази повторного входу в атмосферу, де теплозахисний екран випробовується до 1430 °C. Як і минулого разу, інженери частково зняли керамічні плитки теплозахисту, щоб цілеспрямовано «протестувати» вразливі зони. Частина плиток була приклеєна безпосередньо до сталевої обшивки корпусу без резервного абляційного шару — саме ці ділянки і перевіряють особливо ретельно.
SpaceX у минулій місії експериментувала з металевими плитками, але, за словами інженерів, вони «спрацювали не дуже добре»: при посадці камери зафіксували, що з одного боку апарат пофарбувався в помаранчевий колір — результат окислення металевого захисту в польоті. Інженери продовжують доопрацьовувати конструкцію теплозахисту, оскільки пошкодження екрану вимагатимуть відновлення та будуть перешкоджати швидкій багаторазовості корабля.
У наступному польоті Starship виконає «динамічний маневр крену» на фінальній фазі траєкторії, імітуючи шлях повернення на стартовий майданчик у Техасі (Starbase). Це дозволить протестувати алгоритми керування та підготуватися до майбутнього плану з повернення корабля безпосередньо на пусковий майданчик.
Повторне використання Super Heavy
Хоч багаторазового використання верхнього ступеня Starship ще належить досягти, SpaceX робить кроки у повторному використанні величезного прискорювача Super Heavy. На Flight 11 буде повторно використано прискорювач Booster 15, який вже літав у березні та був спійманий баштою обслуговування Starbase. На ньому 24 з 33 метанових двигунів Raptor вважаються «перевіреними в польоті».
Нова послідовність посадкового гальмування прискорювача включає перехід від 13 працюючих двигунів до проміжних 5, а потім до трьох центральних для фінальної частини. Додавання фази з п'ятьма двигунами дає «додаткову резервність» у разі раптових відключень двигунів; головне завдання — виміряти реальні динамічні реакції машини при вимкненнях та переходах між етапами.
Крок до версії V3 та орбітальних польотів
Після Flight 11 основна увага перемкнеться на Starship V3 — оновлену конфігурацію, призначену для польотів на орбіту та виведення більших модулів Starlink. V3 також буде платформою для тестування заправки у космосі між апаратами з криогенними паливами — критично важливої технології для польотів на Місяць та Марс. Перший політ Starship V3 очікується на початку 2026 року з нового пускового майданчика неподалік від нинішнього Starbase.
