Наприкінці жовтня 2026 року в Гуанчжоу представили китайську розробку надувного космічного модуля для орбітального виробництва. Презентація відбулася напередодні Greater Bay Area Science Forum, запланованого на 31 жовтня — 2 листопада. Проєкт очолює Інститут механіки Китайської академії наук (CAS) за участю інших наукових організацій і комерційної компанії CAS Space.
Платформа призначена для створення додаткового робочого простору на орбіті, де можна буде виготовляти нові матеріали, сплави та біофармацевтичні препарати, а також застосовувати адитивні технології, зокрема 3D-друк. Модуль доставлятимуть у космос у складеному вигляді, а після виходу на орбіту він розгортатиметься за допомогою надування. Такий підхід дає змогу збільшити корисний об’єм конструкції без істотного збільшення її габаритів під час запуску.
Це не перша публічна згадка про проєкт. Про ключові результати його розробки CAS повідомила ще в листопаді 2025 року. Тоді команда завершила наземні випробування центрального сегмента платформи, перевіривши з’єднання жорстких конструкцій із гнучкою оболонкою, герметичність модуля та кероване розгортання. Під час випробувань також вивчали динамічні характеристики конструкції після надування.
Окремі перевірки проводили у вакуумній камері. Дослідники визначили тиск, необхідний для повного розгортання оболонки, і витрату газу, потрібну для її надування. Ці параметри важливі для підготовки майбутньої орбітальної демонстрації, оскільки від них залежать послідовність розгортання та стійкість конструкції.
В основі платформи лежить поєднання жорсткого каркаса й оболонки з надгнучких композитних матеріалів. У складеному стані модуль займає порівняно невеликий об’єм під головним обтічником ракети-носія. Після виходу на орбіту він має розгорнутися та сформувати циліндричний робочий простір діаметром понад два метри. Конструкція передбачає можливість модульного розширення та зміни конфігурації платформи під різні завдання: виробництво біофармацевтичних препаратів, отримання нових матеріалів і сплавів, а також адитивне виробництво, зокрема 3D-друк. Мікрогравітація може створювати сприятливі умови для процесів, яким на Землі заважають гравітаційна конвекція та осідання частинок.
Розробники вважають, що використання гнучких конструкцій може знизити вартість створення орбітальної інфраструктури порівняно з традиційними жорсткими модулями. У публікаціях також наводять оцінку можливого скорочення витрат приблизно на 90%.
Китайська розробка — не новинка. У цьому напрямі вже працюють американські компанії. Один із найвідоміших прикладів — розширюваний модуль BEAM, створений Bigelow Aerospace за участю NASA. Його доставили на Міжнародну космічну станцію у 2016 році, де він був розгорнутий і надалі використовувався переважно для зберігання вантажів. Інший приклад — платформа LIFE компанії Sierra Space, призначена для використання на майбутніх комерційних орбітальних станціях. Її повнорозмірні конструкції вже проходили наземні випробування на міцність і герметичність, однак орбітальна демонстрація ще попереду.
Проєкт CAS Space розвивається також на тлі зростання інтересу до виробництва в космосі. Наприклад, американська компанія Varda Space Industries уже проводить експерименти з виготовлення матеріалів на орбіті з подальшим поверненням продукції на Землю. Однак надувні конструкції розв’язують інше завдання — дають змогу створювати додатковий робочий простір, не обмежуючись габаритами жорстких модулів, які можна розмістити під обтічником ракети.
Якщо подальші випробування підтвердять працездатність конструкції в космосі, подібні модулі зможуть стати основою для більших виробничих комплексів. Однак до появи повноцінної орбітальної фабрики ще потрібно розв’язати питання доставки обладнання та сировини, енергозабезпечення, автоматизації виробничих процесів і повернення готової продукції на Землю.
