Космічний телескоп Hubble отримав зображення галактики NGC 1266, розташованої приблизно за 100 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Ерідана. Цей об'єкт належить до класу лінзоподібних галактик — проміжного типу між спіральними та еліптичними галактиками.
Однак головна особливість NGC 1266 полягає в іншому. Вона належить до рідкісного класу галактик, які пережили спалах зореутворення (post-starburst galaxies), — об'єктів, що відносно недавно пережили потужний спалах зореутворення, але потім майже повністю припинили народження нових зірок.
Що показав Hubble
На знімку Hubble видно яскраву центральну область галактики та дискову структуру без виражених спіральних рукавів. Темні пилові смуги частково закривають центр галактики, а крізь її розмиті зовнішні області проглядаються далекі фонові галактики.
Така структура характерна для лінзоподібних галактик. У них є яскраве центральне потовщення та диск, як у спіральних галактик, але при цьому практично відсутні спіральні рукави та активне зореутворення — як у еліптичних галактик. Саме тому лінзоподібні галактики вважаються перехідним етапом між цими двома типами.
Галактика після спалаху зореутворення
NGC 1266 містить порівняно молоде зоряне населення, однак нові зірки в ній майже не формуються. Подібні об'єкти трапляються вкрай рідко — на них припадає близько одного відсотка галактик у локальному Всесвіті.
Астрономи вважають, що близько 500 мільйонів років тому NGC 1266 зіткнулася з іншою, набагато меншою за розміром галактикою. Ця подія одночасно запустила спалах зореутворення та посилила активність надмасивної чорної діри в центрі галактики.
Частина газу почала активно формувати нові зірки, збільшуючи масу центральної області галактики. Інша частина речовини спрямувалася до надмасивної чорної діри. У результаті ядро NGC 1266 стало надзвичайно активним і перетворилося на активне галактичне ядро (AGN). Чорна діра почала викидати потужні потоки газу та джети вздовж своєї осі обертання.
Як чорна діра пригнічує народження зірок
Спостереження Hubble та інших обсерваторій показують, що з NGC 1266 виривається потужний потік газу, а міжзоряне середовище всередині галактики перебуває в сильно збуреному стані під впливом ударних хвиль. Області, де ще можливе народження нових зірок, збереглися лише в центральній частині галактики.
Вчені припускають, що саме активність надмасивної чорної діри практично зупинила зореутворення. Чорна діра або вивіває з галактики холодний газ, необхідний для формування зірок, або створює сильну турбулентність, яка заважає газу стискатися під дією власної гравітації.
Постзореспалахові галактики вважаються важливими об'єктами для вивчення процесів, які пригнічують зореутворення. Вони допомагають зрозуміти, як активні спіральні галактики поступово перетворюються на спокійні еліптичні системи, де нові зірки майже більше не з'являються. Крім того, такі спостереження дозволяють астрономам краще зрозуміти, як надмасивні чорні діри впливають на еволюцію своїх галактик і здатні з часом позбавляти їх «палива» для народження майбутніх поколінь зірок.
