Arp 273 — це вражаюча пара взаємодіючих спіральних галактик в сузір'ї Андромеди, чиї форми були викривлені взаємним потужним гравітаційним тяжінням. На знімку телескопа Hubble, зробленому камерою Wide Field Camera 3, ці галактики утворюють структуру, що нагадує космічну квітку. За це астрофотографи та журналісти нерідко називають систему «галактика-троянда». Система входить до знаменитого каталогу «незвичайних» галактик Халтона Арпа, створеного в 1960-х роках для вивчення рідкісних і деформованих систем.
Велика галактика Arp 273 демонструє витягнуту зовнішню спіральну руку, перетворену на широке кільце — характерна ознака того, що менша галактика пройшла крізь неї. Однак зміщений центр кільця вказує, що «проліт» був не прямим, а під кутом, що посилило викривлення. В результаті внутрішня частина великої галактики нахилилася, а менша отримала дві протяжні хвостові структури.
Гравітаційна взаємодія викликала спалах зореутворення: у великій галактиці яскраво виділяються сині скупчення молодих зір на зовнішніх спіральних рукавах. У меншій галактиці активне народження зір зосереджено переважно в центральній області.
Вважається, що найближче взаємне проходження галактик відбулося кілька сотень мільйонів років тому — тобто буквально вчора за мірками Всесвіту. А оскільки Arp 273 знаходиться на відстані 350 мільйонів світлових років (105 мільйонів парсеків), ми бачимо систему приблизно такою, якою вона була незабаром після цієї події.
Arp 273 як модель майбутнього зіткнення Чумацького Шляху та Андромеди
Оскільки галактична пара Arp 273 розташована в сузір'ї Андромеди, вчені часто використовують її як аналог того, що може статися з нашим Чумацьким Шляхом, коли через ~4 млрд років він зіткнеться з самою Андромедою. У систем схожі маси компонентів і подібні динамічні особливості.
Спостереження за Arp 273 допомагає вченим знайти відповіді на питання:
- як взаємодіючі галактики втрачають форму,
- як формуються кільця, хвости та газові мости,
- як запускаються спалахи зореутворення,
- і як в цілому еволюціонують галактики в крупному масштабі.
Подібні системи демонструють, що більшість галактик еволюціонують не ізольовано, а регулярно стикаються, взаємодіють і змінюють форму. Спостереження за такими об'єктами допомагає астрономам розібратися, як формувалися структури Всесвіту і як гравітація впливає на ріст і розвиток галактик.
