25 вересня 1992 року з мису Канаверал за допомогою ракети-носія Titan III NASA здійснило запуск автоматичного апарата Mars Observer, однієї з найамбітніших місій з вивчення Червоной планети. Проект мав стати важливим кроком у детальному дослідженні Марса, забезпечивши вчених унікальними знімками поверхні та даними про його атмосферу.
Автоматична міжпланетна станція (АМС) Mars Observer позиціонувалася як перший великий американський апарат до Марса після місій Viking у 1970-х роках. Її головним завданням було провести повномасштабне картографування планети з орбіти з безпрецедентною на той час деталізацією. І хоча Mars Observer був побудований на базі комерційних супутників зв'язку, що було новим підходом для NASA, спрямованим на зниження витрат, вартість апарату склала близько 980 мільйонів доларів (що дуже багато для того часу), що принесло йому прізвисько «космічний корабель за мільярд доларів».
Маса Mars Observer становила близько 1018 кг, живлення комплексу наукових приладів здійснювалося за рахунок сонячних панелей. На борту знаходилися камери високої роздільної здатності, спектрометри та радіометр для детального аналізу планети.
Цілі місії Mars Observer
Основним завданням місії було створення орбітальної карти Марса з високою роздільною здатністю. Апарат мав:
-
провести глобальне фотографування поверхні;
-
вивчити атмосферні процеси та кліматичні умови;
-
проаналізувати склад грунту та мінералогію;
-
виміряти магнітне та гравітаційне поля Марса.
Фактично, Mars Observer задумувався як «орбітальна лабораторія», яка об'єднала в собі найпередовіші технології початку 90-х років.
Втрата зв'язку з апаратом
Місія протікала нормально протягом майже всього 11-місячного перельоту до Марса. Але 21 серпня 1993 року, за три дні до запланованого виходу на орбіту Марса, з апаратом не вдалося встановити плановий сеанс зв'язку. Після цього усі спроби відновити зв'язок у наступні тижні виявилися безуспішними.
Точна причина втрати апарату остаточно так і не була встановлена. Спеціальна комісія назвала найімовірнішою причиною аварії розрив трубопроводу паливної системи. Припускається, що під час підготовки до маневру для включення двигунів для виходу на орбіту гідразинове паливо під тиском могло просочуватися через несправний клапан у трубопроводі з гелієм. Це призвело до різкого стрибка тиску, розриву трубопроводу та вибуху, який знищив апарат або вивів його з ладу.
Іншими можливими причинами називали коротке замикання в електричній системі під час заряджання батарей та втрату живлення, що могло призвести до втрати орієнтації та неможливості зв'язатися із Землею; неврахована особливість конструкції при використанні комерційної платформи, не призначеної для тривалих міжпланетних перельотів, коли деякі системи, можливо, не були розраховані на всі навантаження.
Значення місії
Хоча Mars Observer так і не виконав свої завдання, його наробки лягли в основу наступних проектів NASA: Mars Global Surveyor (1996), Mars Odyssey (2001) та інших. Незважаючи на трагічний результат, місія стала важливим етапом у розвитку американської марсіанської програми. Невдача змусила NASA переглянути підходи, зробивши ставку на дешевші, спеціалізовані та численні місії за принципом «швидше, краще, дешевше».
