Spacesail (Qianfan) — китайське комерційне супутникове сузір'я

Spacesail (також відома як Qianfan, «Тисяча вітрил», або G60 Starlink) — китайське комерційне супутникове угруповання, що створюється для глобального широкосмугового доступу до інтернету і є прямим конкурентом американської системи Starlink від SpaceX. На відміну від державного угруповання Guowang (SatNet), Spacesail є комерційним проєктом, орієнтованим на міжнародні ринки.

Проєкт реалізується компанією Shanghai SpaceSail Technologies Co., Ltd. (також відомою як Shanghai Spacecom Satellite Technology – SSST), яка була заснована в 2018 році за ініціативою державного інвестиційного фонду Shanghai Lianhe Investment. У 2026 році до складу акціонерів увійшли Alibaba Group і Shanghai Automotive Industry Corporation (SAIC), що підтверджує високий інтерес великого бізнесу до проєкту.

Масштаб і плани угруповання

Згідно із заявкою Китаю в Міжнародний союз електрозв'язку (ITU), угруповання Spacesail має складатися приблизно з 15 000 супутників на низькій навколоземній орбіті (LEO).

Планована архітектура передбачає розміщення апаратів на висоті близько 800–1160 км. Станом на вересень 2026 року на орбіті перебуває 238 супутників угруповання . З моменту перших запусків у 2024 році Китай виконав 14 групових запусків апаратів Spacesail, причому з квітня 2026 року запуски проводяться з інтервалом приблизно в 10 днів.

Плани розгортання

Згідно з офіційними даними, «Тисяча вітрил» будується в три етапи:

1. Перший етап — 648 супутників для регіонального покриття.
2. Другий етап — 1296 супутників для глобального покриття.
3. Третій етап — понад 15 000 супутників для повномасштабного глобального сервісу.

Ключова віха — кінець 2026 року, коли планується завершити перший етап (324 супутники) і запустити комерційну експлуатацію.

Технічні особливості

Супутники Spacesail використовують плоску модульну конструкцію (flat-panel), що дозволяє запускати до 20 апаратів за один пуск. Вони оснащені:

• Антенами в Ku-діапазоні (10,7–12,75 ГГц для низхідного каналу) для традиційного супутникового зв'язку.
• Антенами в Q/V-діапазонах (37,5–42,5 ГГц та 47,2–51,4 ГГц) для високошвидкісних з'єднань.
• Фазованими антенними решітками та лазерними міжсупутниковими лінками для динамічного перерозподілу пропускної здатності.

Найважливіше технологічне досягнення — підтримка прямого підключення звичайних смартфонів до супутника (Direct-to-Device, D2D) без модифікації апаратного забезпечення. Це робить Spacesail прямим конкурентом Starlink не лише за бізнес-моделлю, а й за набором послуг.

Запуски та ракети-носії

Для розгортання угруповання використовуються кілька типів ракет-носіїв сімейства Long March, включаючи:

• Long March 6A — до 19 супутників за запуск
• Long March 8/8A — до 19–21 супутників
• Long March 12B — до 3 супутників за запуск
• ZhuQue-2E — до 4 супутників за запуск

Запуски виконуються з космодромів Веньчан на острові Хайнань та комерційного космодрому Хайнань.

Міжнародна експансія

Spacesail активно просувається на міжнародні ринки, що відрізняє його від державного Guowang. Компанія уклала угоди або веде переговори в таких країнах:

• Бразилія — меморандум про взаєморозуміння з Telebras
• Малайзія — діючий контракт
• Казахстан — створення дочірньої компанії
• Таїланд, Пакистан, Туреччина — ведуться переговори

За оцінками аналітиків, Spacesail зможе зайняти значну частку на ринках країн, що розвиваються, пропонуючи доступніші ціни порівняно зі Starlink.

Spacesail — найамбітніший комерційний супутниковий проєкт Китаю, який за своїми характеристиками та бізнес-моделлю найбільше наближений до Starlink. Незважаючи на відставання від американського конкурента за кількістю супутників (238 проти 9 809), проєкт активно нарощує угруповання, залучив великих інвесторів (Alibaba, SAIC) і виходить на міжнародні ринки. Успішне завершення першого етапу (324 супутники) і запуск комерційної експлуатації наприкінці 2026 року стануть ключовими точками оцінки реальних можливостей цього конкурента Starlink.