«Кеплер» (Kepler) — космічний телескоп NASA, перша місія агентства, спеціально розроблена для пошуку екзопланет — планет за межами Сонячної системи. Запущений 2009 року, телескоп здійснив справжню революцію в астрономії, показавши, що планет у нашій галактиці, ймовірно, більше, ніж зірок. Місія завершилася 2018 року після вичерпання запасів пального.
Конструкція та принцип роботи
Телескоп був оснащений унікальним інструментом — фотометром із найбільшою на той час цифровою камерою, яку коли-небудь виводили в космос, з матрицею з 42 CCD-детекторів. Його головне дзеркало мало діаметр 1,4 метра. Телескоп і фотометр були інтегровані в єдиний космічний апарат. «Кеплер» використовував транзитний метод: він безперервно стежив за яскравістю понад 150 000 зірок, фіксуючи крихітні періодичні затемнення, які виникають, коли планета проходить на тлі свого світила.
Хронологія місії
Спочатку «Кеплер» був виведений на геліоцентричну орбіту, щоб безперервно спостерігати за однією ділянкою неба в сузір'ї Лебедя. Основна місія тривала близько чотирьох років. 2013 року в телескопа відмовили два з чотирьох реакційних маховиків системи орієнтації, що зробило неможливим його точне наведення. Однак інженери NASA знайшли нестандартне рішення: вони стали використовувати тиск сонячного світла для стабілізації апарата.
Так розпочалося друге життя місії під назвою K2. У рамках цього етапу телескоп змінював поле зору кожні три місяці, спостерігаючи за різними ділянками неба вздовж площини екліптики. Місія K2 тривала стільки ж, скільки й основна, і дозволила збільшити загальну кількість спостережуваних зірок до понад півмільйона.
Наукові результати та спадщина
«Кеплер» став однією з найуспішніших місій з пошуку екзопланет в історії. За час роботи він підтвердив існування понад 2600 екзопланет, а загальна кількість кандидатів, що очікують на підтвердження, перевищила 5000. Ці відкриття кардинально змінили уявлення вчених про будову планетних систем. Виявилося, що одними з найпоширеніших типів планет у галактиці є «суперземлі» та «субнептуни» — тіла розміром між Землею та Нептуном, яких немає в нашій Сонячній системі. Більше того, багато зірок мають тісні планетні системи з безліччю планет на близьких орбітах.
Система Kepler-9 стала першою системою з кількома транзитними планетами, виявленою космічним телескопом Kepler. Одним із найважливіших результатів стало розуміння того, що невеликі кам'янисті планети є надзвичайно поширеними, а значна частка зірок може мати планети в зоні, придатній для життя.
Аналіз даних «Кеплера» та місії K2 триває. Учені використовують їх для вивчення демографії екзопланет, еволюції зірок і навіть для пошуку супернових. Навіть на фінальному етапі місії K2 телескоп продовжував приносити наукові результати й здійснювати нові відкриття, довівши свою ефективність до самого кінця. Логічним продовженням програми пошуку транзитних екзопланет став космічний телескоп TESS, запущений 2018 року.
