Малий космічний апарат Lunar Trailblazer від NASA вже прибув до Флориди, де йде підготовка до його запуску на ракеті SpaceX Falcon 9. Запуск, запланований не раніше 26 лютого, стане частиною програми Commercial Lunar Payload Services (CLPS), спрямованої на вивчення Місяця та підготовку до майбутніх місій, включаючи Artemis.
Після відокремлення від ракети Lunar Trailblazer розпочне самостійну подорож, під час якої використовуватиме гравітацію Сонця, Землі та Місяця для виходу на цільову орбіту. Цей метод, відомий як low-energy transfer (низькоенергетичний перехід), дозволяє економити паливо. За словами Грегорі Лантуана, провідного інженера з навігації місії в NASA JPL, траєкторія польоту спроєктована так, щоб з мінімальними витратами привести супутник на потрібну орбіту:
Політ Lunar Trailblazer до Місяця триватиме від чотирьох до семи місяців, залежно від точної дати запуску. Після виходу на робочу орбіту висотою 100 км супутник розпочне свою дворічну місію з вивчення водяного льоду та гідратації поверхні.
Як Lunar Trailblazer допоможе майбутнім місіям?
Головна мета апарата — створення деталізованих карт води на Місяці. Вода на супутнику Землі існує у різних формах: у вигляді льоду в затінених кратерах, молекулярно зв’язаної води у мінералах або у формі гідратів. Lunar Trailblazer має відповісти на ключові питання: де саме зосереджена вода, у якому вона стані та як змінюється з часом?
Для цього апарат оснащений двома передовими науковими інструментами:
- HVM3 (High-resolution Volatiles and Minerals Moon Mapper) — інфрачервоний спектрометр від NASA JPL, який шукатиме водні сполуки та аналізуватиме їхній склад.
- LTM (Lunar Thermal Mapper) — багатоспектральний тепловізор, розроблений Оксфордським університетом і фінансований UK Space Agency. Він допоможе вивчити температурні характеристики поверхні Місяця.
З цими інструментами Lunar Trailblazer зможе заглянути у вічно затінені кратери Південного полюса Місяця, де існують так звані «холодні пастки» — області, які ніколи не освітлюються Сонцем. Якщо апарат виявить там значні запаси льоду, це стане важливою віхою для майбутніх місячних місій, включаючи створення місячних баз.
«Lunar Trailblazer — це невелика, але амбітна місія, в якій задіяна міжнародна команда вчених та інженерів», — зазначив Енді Клеш, інженер системи проєкту в NASA JPL. «Зазвичай малі супутники виконують вузькоспеціалізовані завдання, але у нас одразу два потужні інструменти для комплексного вивчення місячної води. Ми дійсно виходимо за межі можливостей таких місій».
Хто керує місією?
Lunar Trailblazer був розроблений у рамках програми NASA SIMPLEx (Small Innovative Missions for Planetary Exploration), яка дозволяє запускати відносно недорогі та ризиковані місії у якості попутних вантажів. За управління апаратом відповідає команда NASA JPL спільно з ученими та студентами Каліфорнійського технологічного інституту.
Дані, отримані апаратом, передаватимуться через NASA Deep Space Network до центру обробки інформації IPAC у Пасадені. У проєкті беруть участь не лише досвідчені інженери, але й студенти Pasadena City College, які отримають унікальний досвід роботи з реальною космічною місією.
«Наша міжнародна команда включає не лише провідних інженерів та учених, але й студентів, які вперше працюють із місією NASA», — сказав Лі Беннетт, керівник операцій Lunar Trailblazer. «Це рідкісна можливість для молодих фахівців брати участь у справжній міжпланетній експедиції».
Що далі?
Після виходу на робочу орбіту Lunar Trailblazer робитиме 12 обертів навколо Місяця на добу, спостерігаючи за його поверхнею в різний час дня. Перші наукові дані очікуються протягом кількох місяців після прибуття апарата на Місяць.
Якщо місія пройде успішно, її дані стануть важливою основою для майбутніх місячних експедицій і допоможуть NASA підготувати тривале присутність людини на Місяці в рамках програми Artemis.
