Компанії, які розробляють приватні орбітальні станції у США, занепокоєні доступністю кораблів для доставки екіпажів на низьку навколоземну орбіту. За даними галузевих ЗМІ, SpaceX не має наміру пропонувати польоти Crew Dragon до майбутніх комерційних станцій після завершення обслуговування Міжнародної космічної станції (МКС). Альтернативний американський корабель Boeing Starliner поки не готовий до регулярних пілотованих місій.
SpaceX може відмовитися від польотів до приватних станцій
Наразі SpaceX — єдина американська компанія, яка регулярно доставляє астронавтів на низьку навколоземну орбіту. Кораблі Crew Dragon запускають ракетами Falcon 9. Вони обслуговують МКС, а також використовуються для комерційних пілотованих місій.
За інформацією Ars Technica та Aviation Week, SpaceX має намір продовжувати обслуговування МКС до завершення програми, але не планує продавати польоти Crew Dragon операторам майбутніх приватних станцій. Компанія зосередилася на розвитку транспортної системи Starship. Водночас SpaceX поки не оголошувала про плани використовувати Starship для регулярної доставки екіпажів на комерційні станції на низькій навколоземній орбіті.
Для розробників станцій це створює невизначеність щодо одного з ключових елементів майбутньої інфраструктури. Після створення орбітального комплексу оператору потрібно буде регулярно доставляти екіпажі та повертати їх на Землю. Якщо доступних транспортних систем виявиться недостатньо, експлуатація станції може стати дорожчою або розпочатися пізніше, ніж заплановано.
Starliner поки не готовий замінити Crew Dragon
Другий американський пілотований корабель — CST-100 Starliner компанії Boeing — зіткнувся з технічними проблемами під час першого пілотованого випробувального польоту у 2024 році. Через несправності двигунів системи орієнтації NASA вирішило повернути корабель на Землю без екіпажу. Астронавти Бутч Вілмор і Суні Вільямс згодом повернулися на Crew Dragon.
28 вересня 2026 року NASA та Boeing представили оновлений план випробувань. Наступний політ Starliner, позначений як Starliner-1, має відбутися без екіпажу та перевірити внесені зміни. Він може стартувати у грудні 2026 року або в січні 2027-го. Згідно з поточним планом NASA, пілотована місія Starliner-2 має відбутися не пізніше 2028 року — після подальших випробувань і завершення сертифікації корабля.
NASA також має намір скористатися опціями контракту на п'яту та шосту пілотовані місії Starliner до МКС. Однак до завершення сертифікації корабель не можна вважати повноцінною альтернативою Crew Dragon для регулярних польотів.
Хто доставлятиме екіпажі на приватні станції
NASA розвиває програму Commercial Low Earth Orbit Destinations (CLD), у межах якої приватні компанії мають створити станції, здатні з часом замінити МКС, експлуатацію якої наразі планують завершити близько 2030 року. Серед учасників ринку — Axiom Space, Vast, Voyager Technologies і Blue Origin із проєктом Orbital Reef.
NASA має намір зберегти доступ до пілотованих польотів і після завершення програми Crew Dragon. У вересні 2026 року агентство підтвердило плани замовити в Boeing п'яту та шосту пілотовані місії Starliner, а також підтримати роботи, необхідні для повернення корабля до польотів і сертифікації ракети Vulcan для його запусків. Однак поки невідомо, наскільки регулярно та за якою ціною Starliner зможе обслуговувати майбутні приватні станції.
Іншим потенційним учасником ринку є Blue Origin, яка, за даними галузевих ЗМІ, розробляє власний пілотований апарат для запуску ракетою New Glenn. Проте терміни його появи залишаються невизначеними, тому розглядати його як найближчу заміну Crew Dragon поки не варто.
Росія має діючий пілотований корабель «Союз», який регулярно доставляє екіпажі на МКС. Однак підтверджених планів використовувати його для регулярного обслуговування західних комерційних станцій немає. Технічна готовність корабля сама по собі не розв'язує питань співпраці, сумісності систем та організації польотів.
Європа також поки не має власного корабля для регулярної доставки екіпажів на низьку навколоземну орбіту. Європейське космічне агентство вивчає варіанти створення такої системи, однак до її появи необхідно пройти етапи розробки, випробувань і сертифікації. Корабель Nyx, який розробляє The Exploration Company, призначений насамперед для доставки вантажів і їх повернення на Землю, а не для перевезення астронавтів.
Отже, на ринку є діючі пілотовані кораблі, але не всі вони доступні комерційним станціям як реальна транспортна послуга. Головна проблема полягає не лише в технічній готовності апаратів, а й у можливості укладати контракти, забезпечувати регулярні польоти та підтримувати прийнятну вартість перевезення екіпажів.
Перехід від МКС до приватних станцій може затягнутися
Терміни створення комерційних станцій і готовність транспортних систем взаємопов'язані. Операторам потрібно розуміти, коли вони зможуть почати приймати екіпажі та скільки коштуватиме їхня доставка. NASA, зі свого боку, має забезпечити доступ до низької навколоземної орбіти для наукових досліджень після завершення експлуатації МКС.
Якщо SpaceX справді припинить польоти Crew Dragon до приватних станцій, конкуренція на ринку пілотованих космічних перевезень може ослабнути. Це створює ризик зростання вартості послуг і посилює залежність операторів від решти постачальників.
Можна припустити, що відсутність альтернатив посилить переговорні позиції SpaceX, якщо компанія вирішить переглянути свою стратегію. Однак публічних підтверджень того, що відмова від обслуговування приватних станцій є способом заздалегідь підвищити ціни, немає. Наразі ситуація передусім демонструє вразливість ринку, що формується: створення орбітальних станцій саме по собі не гарантує, що вони матимуть доступний і регулярний транспорт для екіпажів.
