Запуск ракети-носія «Союз-2.1б» з космічними апаратами в інтересах ПКС Росії, деталі якого офіційно не розкриваються, відбувся 17 квітня з космодрому «Плесецьк», розташованого в Архангельській області на північному заході Росії. Це 84-й орбітальний запуск у 2026 році.
Після запуску бічні блоки, як правило, падають у малонаселених тайгових і болотистих районах на півночі Росії, центральний — у Північний Льодовитий океан, третій — частіше затоплюється в океані. Це стандартна, безпечна та екологічно прийнятна (за мірками космонавтики) схема утилізації. Про корисне навантаження поки що немає точної інформації.
Як повідомляє «Роскосмос» з посиланням на Міністерство оборони Росії, запуск ракети-носія пройшов у штатному режимі. Після запуску ракета-носій «Союз-2.1б» перейшла під супровід засобів наземного автоматизованого комплексу управління Головного випробувального космічного центру імені Германа Титова. У розрахунковий час космічні апарати виведені на цільову орбіту і прийняті на управління наземними засобами космічних військ ВКС. З космічними апаратами встановлено і підтримується стабільний телеметричний зв'язок, їх бортові системи функціонують штатно.
Ракета Союз-2.1б
Російська триступенева ракета-носій середнього класу призначена для запусків різних космічних апаратів, у тому числі кораблів і супутників військового призначення. Є першою модифікацією сімейства ракет космічного призначення «Союз-2», розробленого шляхом глибокої модернізації ракети-носія «Союз-У», для різних типів головних блоків з діаметрами головних обтічників до 4,11 м. Ця ракета-носій характеризується підвищеною точністю виведення та збільшеною масою корисних вантажів на низьких орбітах за рахунок удосконалення системи управління та рухових установок I та II ступенів.
На першому ступені (це чотири бічні прискорювачі) встановлені 4 маршові двигуни РД-107А. На другому, центральному, ступені встановлено один двигун РД-108А (14Д21). На третьому ступені встановлено маршовий двигун РД-0124. Паливом для всіх двигунів слугує гас (Т-1) та рідкий кисень. Паливо для третього ступеня — гас («нафтил» або РГ-1) та рідкий кисень.
Довжина ракети становить 46,3 м. Діаметр — 10,3 м. Стартова маса перебуває в межах 306-313 т.
У цьому випадку на ракеті «Союз-2.1б» було встановлено блок виведення (БВ) «Волга». Це додатковий ступінь для ракет-носіїв сімейства «Союз-2», розроблений передусім для використання з ракетою легкого класу «Союз-2.1в». Він призначений для точної доставки корисного навантаження на низькі кругові, еліптичні та сонячно-синхронні орбіти (висотою до 1500–2000 км). «Волга» забезпечує фінальний етап виведення супутників завдяки багаторазовим включенням двигуна у відкритому космосі. Блок є ефективним у місіях, де необхідна висока точність розміщення малих космічних апаратів, зокрема для наукових програм та угруповань дистанційного зондування Землі.
