Повна офіційна назва цього міжурядового документу – «Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла». Є основою міжнародного космічного права. Договір підписали Сполучені Штати Америки, Великобританія та Радянський Союз 27 січня 1967 року, набрав чинності 10 жовтня 1967 року. Станом на 2020 рік 110 країн є державами-учасницями договору, а ще 23 підписали договір, але не завершили ратифікацію.
Договір про космос визначає основні правові рамки міжнародного космічного права. Включає 17 статей, що розкривають основи юридичного статусу космічного простору. Серед принципів: заборона для держав-учасниць розміщення ядерної зброї чи будь-якої іншої зброї масового знищення на орбіті Землі, встановлення її на Місяці чи будь-якому іншому небесному тілі, або на станції у космічному просторі. Цей договір обмежує використання Місяця та інших небесних тіл тільки мирними цілями і прямо забороняє їх використання для випробування будь-якої зброї, проведення військових маневрів або створення військових баз, споруд та укріплень. Тим не менш, договір не забороняє розміщення звичайних озброєнь на орбіті. Також у договорі зазначено, що жодна держава не може висунути претензію на володіння космічним тілом або його частиною, а суверенітет держав поширюється лише на безпосередньо запущені ними космічні об'єкти.
Договір на сайті ООН.
Договір на сайті Верховної Ради України.
За матеріалами Вікіпедії.
