Нові дослідження зразків, доставлених на Землю місією NASA OSIRIS-REx, показали, що астероїд Бенну складається з дуже строкатого набору матеріалів — від «зоряного пилу», що з'явився до народження Сонця, та органіки міжзоряного походження до мінералів, сформованих при високих температурах ближче до Сонця. Більша частина колишнього «батьківського» тіла астероїда зазнала значних змін під впливом води та космічної «погоди».
Вчені вважають, що Бенну сформувався з уламків більш великого батьківського астероїда, зруйнованого в результаті зіткнення в поясі астероїдів між Марсом та Юпітером. Аналіз показав унікальну суміш компонентів: крупинки досонячного походження, органічні молекули, ймовірно синтезовані в міжзоряному середовищі, та термостійкі мінерали, утворені ближче до Сонця. «Ми знайшли зерна зоряного пилу, органіку міжзоряного походження та мінерали, сформовані при високих температурах ближче до Сонця», — зазначає Енн Нгуєн з Лабораторії космічних польотів Джонсона (NASA). Ці речовини були переміщені на великі відстані до зони утворення батьківського тіла Бенну.
Друга ключова знахідка — масштабна гідротермальна перебудова матеріалів: більша частина проб (близько 80%) виявилася мінералами, що містять воду. За словами Тома Зега (University of Arizona), «батьківський астероїд накопичував лід і пил; коли лід розтанув, утворена рідина вступила в реакцію з пилом і сформувала те, що ми бачимо сьогодні». Це вказує на те, що навіть невелике нагрівання могло запустити хімічні перетворення та тривалу переробку мінералів усередині тіла.
Третє дослідження підкреслило важливість космічної «погоди» — бомбардувань мікрометеороїдами та впливу сонячного вітру. На поверхнях зразків вчені виявили мікрократери та сліди «імпактних розплавів» — ділянок, де породи частково плавилися від ударів. Як заявила Ліндсі Келлер (NASA Johnson), «поверхневе вивітрювання на Бенну відбувається значно швидше, ніж вважалося раніше, і механізм імпактного плавлення, мабуть, домінує». Це важливо для інтерпретації даних телескопічних спостережень та розуміння еволюції поверхонь інших астероїдів.
Співставлення зразків Бенну з матеріалами, привезеними з астероїда Рюгу місією JAXA Hayabusa2, а також з найбільш примітивними метеоритами, знайденими на Землі, показало і схожості, і відмінності. Схожості натякають на те, що батьківські тіла цих зразків могли утворитися в схожих віддалених областях молодої Сонячної системи; відмінності ж говорять про те, що регіон еволюціонував з часом або був неоднорідним спочатку.
Автори підкреслюють, що такі детальні висновки стали можливими лише завдяки поверненим на Землю фізичним зразкам. «Зразки дійсно були ключовими для цієї роботи», — каже Джессіка Барнс (University of Arizona). «Тільки з ними ми змогли побачити те, про що давно мріяли».
Місія OSIRIS-REx зібрала матеріал з поверхні Бенну в 2020 році та успішно доставила пробу на Землю в 2023 році. Вчені зазначають, що наступні великі внески в розуміння історії Сонячної системи принесуть зразки Місяця, які планує повернути місія Artemis III. До тих пір зразки Бенну залишаються одним з найважливіших свідчень складної мозаїки процесів, що формували первинні тіла Сонячної системи.
