Сьогодні, 24 квітня 2026 року, в Гвіанському космічному центрі було демонтовано ключову споруду колишнього стартового комплексу «Союз» (Ensemble de Lancement Soyouz — ELS). Спрямованим вибухом інженери обрушили мобільну вежу обслуговування — один із найвпізнаваніших елементів інфраструктури російсько-європейських запусків з Куру.
Перед підривом фахівці демонтували чотири характерні опори («тюльпан»), що утримували ракету на стартовому столі.
Aujourd'hui, le pas de tir Soyouz à Kourou a été détruit.
— Techniques Spatiales (@TechSpatiales) April 23, 2026
27 lancements ont eu lieu entre 2011 et 2022, jusqu'à l'invasion de l'Ukraine qui a entrainé la fin des activités.
C'est Maiaspace (une startup d'ArianeGroup) qui a depuis récupéré le site pour son lanceur au méthane Maia. pic.twitter.com/tVuXzY5SGC
Прощання з «Тропічним Союзом»
Проєкт запусків російських ракет з Куру стартував у 2011 році. Завдяки близькості до екватора ракети «Союз-СТ» отримували додаткову перевагу з енергетики і могли виводити важчі корисні навантаження порівняно з пусками з Байконуру або Плесецька.
За час експлуатації з майданчика було виконано 27 запусків, включаючи один частково невдалий. Комплекс відіграв важливу роль у розгортанні навігаційної системи Galileo, а також у запуску наукових місій, включаючи космічний телескоп Cheops. Після розриву співробітництва між Європою та Росією у 2022 році експлуатація «Союзів» у Куру була повністю припинена.
Після зупинки програми в Куру залишалися дві готові до запуску ракети «Союз». Вони так і не були використані, а демонтаж інфраструктури остаточно закриває можливість їх застосування на цьому космодромі.
Що буде з майданчиком далі
Демонтаж вежі — це не просто утилізація старої інфраструктури, а частина масштабної трансформації космодрому. Колишній комплекс ELS вже закріплений за європейською компанією MaiaSpace, яка планує використовувати його для запусків своєї частково багаторазової ракети Maia.
Паралельно розвивається окремий проєкт — ELM (Ensemble de Lancement Micro-lanceurs), новий мультиоператорський комплекс для малих ракет. Він створюється на іншому майданчику космодрому і розрахований одразу на кілька приватних компаній.
Відмова від «Союзу» та перехід до власних і комерційних носіїв — ключовий етап у формуванні незалежного доступу Європи до космосу. Після тривалих затримок програм Ariane 6 та Vega-C ставка на приватні легкі ракети стає стратегічним напрямком. Нова архітектура космодрому в Куру передбачає гнучку модель з кількома операторами та високою частотою запусків — за аналогією з комерційними космодромами США.
