У космічній індустрії формується новий технологічний тренд: супутники припиняють бути просто передавачами інформації та перетворюються на повноцінні обчислювальні вузли. Китай повідомив про перше успішне виконання складної задачі штучним інтелектом прямо на орбіті — без передачі даних на Землю.
Йдеться про проект Three-Body Computing компанії ADA Space — орбітальній обчислювальній інфраструктурі, яка в майбутньому може складатися з 2800 супутників-процесорів. У січні на апаратах системи було розгорнуто велику мовну модель Qwen3 від Alibaba Cloud. Супутники отримали завдання з Землі, розподілили обчислення між собою та надіслали результат назад. На виконання пішло менше двох хвилин.
Головна відмінність експерименту — спільна робота кількох апаратів. Це фактично демонстрація розподілених хмарних обчислень у космосі. Раніше супутники лише збирали дані та передавали їх наземним центрам обробки, тепер же частина аналізу виконується прямо на орбіті.
Навіщо переносити обчислення в космос
Ідея орбітальних дата-центрів стала активно обговорюватися в останні роки з кількох причин.
По-перше, супутники отримують практично безкоштовну енергію від Сонця. По-друге, вакуум забезпечує природне охолодження обладнання — одну з головних статей витрат сучасних серверних ферм. Нарешті, обробка даних поряд з джерелом інформації різко скорочує затримки та трафік.
Це особливо важливо для супутників спостереження Землі. Замість передачі на планету безперервного відеопотоку апарати зможуть аналізувати зображення одразу: розпізнавати об'єкти, фіксувати події або відбирати лише потрібні фрагменти. Фактично орбітальна угруповання перетворюється на розподілений суперкомп'ютер.
Зараз у складі Three-Body Computing знаходиться 12 апаратів, але вже цього року плануються нові запуски, які збільшать сукупну обчислювальну потужність системи.
Гігаватні дата-центри на орбіті
Паралельно в Китаї розвивається ще один проект — інститут Beijing Astro-Future Institute of Space Technology готує демонстраційний обчислювальний супутник, підтриманий Lenovo та владою Пекіна. Його завдання — довести економічну ефективність космічних обчислень порівняно з наземними.
У довгостроковій перспективі йдеться про розміщення на сонячно-синхронній орбіті висотою 700–800 км мережі з приблизно 16 великих апаратів-центрів обробки даних гігаватного класу. Запуск подібних систем очікується в першій половині 2030-х років.
Крім того, Китайська корпорація аерокосмічної науки та техніки (CASC) включила космічну цифрову інфраструктуру до державного п'ятирічного плану розвитку. У документі йдеться про створення архітектури, що об'єднує космічні та наземні обчислення, зберігання даних та канали передачі.
Початок нової космічної гонки
Китайські ініціативи з'являються на тлі подібних ідей у США. SpaceX раніше заявляла про довгострокову концепцію орбітальної AI-інфраструктури, де супутники зможуть виконувати обчислення та навчати моделі прямо в космосі.
Таким чином, галузь поступово рухається від супутників зв'язку до повноцінної космічної обчислювальної мережі — свого роду «хмари на орбіті». Якщо технологія підтвердить економічну ефективність, вона здатна змінити принципи роботи супутників дистанційного зондування, навігації, зв'язку та навіть наукових місій.
Перший експеримент з розподіленим ШІ-розрахунком показав: космос стає не лише джерелом даних, але й місцем їх обробки. І це може стати одним із ключових напрямків космічної індустрії наступного десятиліття.
