Китайська корпорація аерокосмічної науки та технологій (CASC) запланувала запуск ракети Long March 2С (Чанчжен 2С) попередньо зі стартового майданчика LC-9 космодрому Тайюань, що розташований у провінції Шаньсі на півночі Китаю.
Про корисне навантаження не повідомляється.
Перший ступінь ракети Long March 2C за допомогою решітчастих кермових рулів здійснює контрольоване спускання у визначений безпечний район, найчастіше в провінції Гуйчжоу в пустельному районі Китаю, а другий ступінь стає космічним сміттям. З часом відбувається її неконтрольований схід з орбіти. Більша частина ступеня згоряє в щільних шарах атмосфери.
Що відомо про ракету Long March 2C
Long March 2C (LM-2C або Chang Zheng 2C, CZ-2C) — невелика орбітальна ракета-носій легкого класу заввишки 42 м і діаметром 3,35 м. Вона розроблена та виготовлена Китайською академією технологій ракет-носіїв (CALT). Перший запуск Long March 2C було здійснено 9 вересня 1982 року. Це двоступенева ракета-носій на паливі, що складається з тетраоксиду азоту та несиметричного диметилгідразину (гептил, НДМГ). Ракета-носій була створена на основі міжконтинентальної балістичної ракети DF-5. У базовій версії вона здатна виводити на сонячно-синхронну орбіту близько 1200–1400 кг корисного навантаження.
На першому ступені ракети встановлено чотири двигуни відкритого циклу YF-20C. Другий ступінь працює на одному двигуні YF-24E з одним головним двигуном і чотирма підрулюючими установками. Третій ступінь, Yuanzheng, має один двигун YF-50D.
У 2019 році на Long March 2C було додано аеродинамічні решітки, що допомагають спрямовувати падаючі ступені подалі від населених пунктів. Нині Китай намагається впроваджувати багаторазові ракетні технології. Повідомляється, що під час запусків супутників Yaogan 30-09 та Yaogan 30-10 у 2021 році було випробувано систему спуску обтічників блоку корисного навантаження за допомогою парашутів, щоб покращити контроль над уламками, що приземляються вглиб країни в потенційно населених районах.
Long March 2C/YZ-1S — це конфігурація ракети з додаванням розгінного блока «Yuanzheng-1S» (YZ-1S). Розгінний блок YZ-1S (назва перекладається як «Експедиція») оснащений власним двигуном, який може багаторазово вмикатися в космосі. Завдяки цьому зв'язка дозволяє не лише збільшити вантажопідйомність — до 2500–2800 кг на ту саму орбіту, — а й виводити супутники на різні орбітальні висоти та площини в межах одного пуску. Ця технологія, що отримала назву «одна ракета — безліч орбіт», активно використовується для розгортання великих супутникових угруповань, таких як китайський проєкт «Цяньфань» (Thousand Sails).
Про CASC
CASC (China Aerospace Science and Technology Corporation) — це державна корпорація Китаю, яка є головним розробником і виробником ракет-носіїв, супутників і космічних апаратів у країні. Фактично, це «обличчя» китайської космічної програми: вона відповідає за всі пілотовані місії (включаючи станцію «Тяньгун»), місячні зонди, міжпланетні станції та запуски супутників зв'язку і навігації.
Саме CASC виробляє ракети сімейства Long March (включно з тією самою Long March 2C), які ми обговорюємо. Штаб-квартира знаходиться в Пекіні, а її підрозділи розкидані по всій країні. Це одна з найбільших аерокосмічних організацій у світі — вона забезпечує понад 90% усіх космічних запусків Китаю. Її основне завдання — національна безпека та стратегічні проєкти, а не комерційні запуски (хоча вона їх теж виконує). По суті, це китайський аналог NASA або Роскосмосу, але з жорсткішою військовою та державною структурою. У 2026 році компанія продовжує серію запусків, незважаючи на нещодавні невдачі, такі як аварія Long March 7A 10 серпня.
