Європа починає конкретизувати стратегію роботи на низькій навколоземній орбіті після завершення експлуатації Міжнародної космічної станції. Розвиваючи співпрацю з комерційними станціями, Європейське космічне агентство (ESA) водночас розпочало опрацювання власного європейського орбітального комплексу.
Важливий крок у цьому напрямку було зроблено у вересні 2026 року: ESA обрало два промислові консорціуми на чолі з Airbus Defence and Space та OHB для проведення паралельних досліджень майбутньої європейської станції на низькій навколоземній орбіті.
Два проєкти майбутньої європейської станції
Поки що не йдеться про початок будівництва станції. ESA замовило два дослідження на попередній стадії, які мають незалежно опрацювати можливу архітектуру європейського орбітального комплексу, його технічні вимоги, варіанти використання та необхідні технології.
Такий підхід дозволить агентству отримати кілька варіантів майбутньої системи, перш ніж ухвалювати рішення щодо подальшого розвитку проєкту. Ще в лютому 2026 року ESA оголосило про намір провести два паралельні дослідження в рамках найбільш амбітного з розглянутих сценаріїв пост-МКС — створення європейської станції за участю інституційних і комерційних партнерів. Серед потенційних міжнародних учасників раніше називали, зокрема, Канадське космічне агентство та японське JAXA.
Вибір Airbus Defence and Space та OHB свідчить про те, що це вже не просто обговорення концепції на рівні ESA. Європейська промисловість отримала конкретне завдання визначити, якою може бути така станція та які ресурси й технології знадобляться для її створення.
Водночас остаточного рішення про реалізацію проєкту ще не ухвалено. За результатами двох досліджень ESA формуватиме подальшу стратегію переходу від МКС до наступного покоління орбітальної інфраструктури. Рішення щодо цього напрямку очікуються до кінця 2026 року.
Не лише власна станція
Паралельно ESA готується до використання комерційних орбітальних станцій. Це дозволить європейським астронавтам продовжити роботу на низькій навколоземній орбіті без необхідності самостійно фінансувати всю інфраструктуру.
У вересні 2026 року ESA підписало угоду про наміри зі Starlab. Документ передбачає можливість майбутніх європейських експедицій на станцію, розміщення наукової апаратури та резервування можливостей для європейських вантажних і пілотованих транспортних місій.
Starlab розвиває міжнародна компанія Starlab Space, одним із засновників якої є Airbus. Очікується, що комерційна станція буде виведена на орбіту як єдиний космічний апарат і зможе забезпечувати постійну присутність екіпажу.
Водночас ESA зміцнює співпрацю з Axiom Space. Агентство розглядає можливість польотів європейських астронавтів на майбутню Axiom Station, а також участі Європи у використанні та розвитку відповідної інфраструктури.
Таким чином, стратегія має два рівні: у короткостроковій перспективі Європа може використовувати комерційні станції, а в довгостроковій — зберегти можливість створення власної інфраструктури.
Навіщо Європі власна станція
Після завершення експлуатації МКС ситуація на низькій навколоземній орбіті зміниться: замість однієї великої міжнародної станції найближчими роками мають з’явитися кілька комерційних і державних платформ. Для ESA це також означає зміну звичної моделі роботи.
Досі європейські астронавти отримували доступ до МКС завдяки міжнародному партнерству та, зокрема, домовленостям із NASA. Після появи комерційних станцій Європа зможе купувати необхідні послуги на ринку. Однак така модель передбачає залежність від рішень і можливостей інших операторів.
Тому ESA розглядає кілька варіантів. У найпростішому випадку Європа могла б практично повністю покладатися на американські комерційні станції. Другий варіант передбачає поєднання комерційних платформ з окремими європейськими елементами та обмеженими інвестиціями у власну інфраструктуру. Третій, найбільш масштабний, передбачає створення європейської станції спільно з міжнародними та комерційними партнерами.
Саме цей третій варіант тепер перейшов до стадії двох згаданих вище промислових досліджень.
Станція — лише частина майбутньої інфраструктури
Також ESA розвиває засоби доставки вантажів на низьку орбіту. Важливу роль тут відіграє програма європейського вантажного космічного корабля LEO Cargo Return Service.
Одним із найпомітніших учасників цього напрямку є франко-американська компанія The Exploration Company з космічним кораблем Nyx. ESA уклало з компанією угоду в рамках контрактної ініціативи ALADDIN, яка передбачає демонстраційну місію та наступні польоти до орбітальних станцій.
Наявність власного вантажного корабля важлива не лише для МКС. У майбутньому він може використовуватися для постачання комерційних станцій і, потенційно, європейської платформи, якщо такий проєкт буде схвалено.
Таким чином, йдеться не про один окремий проєкт станції. ESA поступово формує набір елементів майбутньої інфраструктури: доступ європейських астронавтів до орбіти, транспортування вантажів, проведення наукових досліджень та участь європейських компаній у космічній діяльності.
Airbus опинився одразу в кількох проєктах
Участь Airbus Defence and Space одразу у двох напрямках стратегії пост-МКС — комерційному проєкті Starlab та дослідженні майбутньої європейської станції на замовлення ESA — виглядає особливо цікаво. Airbus є одним із засновників Starlab Space і відповідає за розробку її основного модуля. Водночас компанія очолює один із двох консорціумів, яким ESA доручило опрацювати варіанти європейської орбітальної платформи.
З промислової точки зору це дозволяє Airbus брати участь одразу у двох можливих моделях розвитку низькоорбітальної інфраструктури. Якщо Європа спиратиметься на комерційні станції, у компанії вже є Starlab. Якщо ж буде обрано власний європейський комплекс, Airbus отримає досвід його попереднього проєктування.
Потенційно ці проєкти можуть мати й технологічний перетин: Airbus уже розробляє для Starlab власну концепцію LOOP і має досвід створення герметичних модулів та систем для пілотованої інфраструктури. Однак говорити про пряме перенесення цих рішень до майбутньої європейської станції поки зарано — ESA ще лише порівнює варіанти.
Що буде після МКС
Головне питання для Європи зараз полягає не стільки в тому, чи потрібна їй робота на низькій навколоземній орбіті, скільки в тому, яку роль вона хоче відігравати в цій інфраструктурі.
Комерційні станції дозволяють відносно швидко отримати доступ до лабораторій і місць для екіпажів, не створюючи повністю власну платформу. Європейська станція, навпаки, потребуватиме значно більших інвестицій і довгострокових зобов’язань, але потенційно дасть ESA більше можливостей самостійно визначати архітектуру, наукову програму та умови доступу.
Тому два дослідження під керівництвом Airbus Defence and Space та OHB мають значення не лише як інженерні проєкти. Вони мають дати ESA та державам-учасницям матеріал для вирішення фундаментального питання: наскільки далеко Європа готова піти у створенні власної інфраструктури на низькій навколоземній орбіті після МКС.
Перші відповіді мають з’явитися вже наприкінці 2026 року. Тоді стане зрозуміліше, чи залишатиметься Європа переважно користувачем комерційних станцій, чи почне формувати власну орбітальну платформу.
