Радіус Місяця зменшився приблизно на 45 метрів за останні 400–800 мільйонів років. Такого висновку дійшли дослідники, які вивчили понад 10 000 молодих розломів та інших тектонічних структур на поверхні супутника. Результати дослідження допомагають точніше відтворити історію геологічної активності Місяця.
Науковці проаналізували знімки, отримані камерою Lunar Reconnaissance Orbiter Camera (LROC) на борту орбітального апарата NASA Lunar Reconnaissance Orbiter. На них виявили численні молоді розломи, що утворилися внаслідок поступового охолодження та стискання надр Місяця.
Серед виявлених структур — уступи, відомі як lobate scarps. Вони виникають, коли кора стискається, розламується, а окремі ділянки зміщуються вгору. Дослідники також вивчили невеликі гряди на місячних морях — темних базальтових рівнинах.
На відміну від Землі, зовнішня оболонка Місяця не поділена на кілька великих тектонічних плит. Тому пов’язані зі стисканням розломи розподілені по всій його поверхні, а не зосереджені переважно на межах плит.
Порівняння тисяч структур дало змогу оцінити загальне скорочення радіуса Місяця приблизно на 45 метрів за період від 400 до 800 мільйонів років. Це повільний процес, пов’язаний із поступовою втратою внутрішнього тепла супутником, а не різка зміна його розмірів.
Дослідники також виявили, що ділянки з товстішою корою зазвичай мають менше розломів. На думку авторів, така кора могла краще утримувати тепло всередині Місяця на ранніх етапах його історії, сповільнюючи охолодження та утворення нових структур.
Оскільки надра Місяця продовжують охолоджуватися й стискатися, утворення нових розломів і збільшення наявних, імовірно, тривають і сьогодні. Результати дослідження опублікували 14 жовтня 2026 року в журналі The Planetary Science Journal.
