Індійське космічне агентство ISRO готує запуск малої ракети-носія SSLV із кількома супутниками. Місія має стартувати з першого стартового майданчика Космічного центру імені Сатіша Дхавана на острові Шріхарікота.
Основним корисним навантаженням стане AayulSAT-1A — апарат компанії OrbitAID Aerospace, призначений для демонстрації технології дозаправлення супутників на орбіті. Його маса становить близько 25 кг. До складу корисного навантаження також увійдуть інші космічні апарати, однак їхній повний перелік і призначення поки не розкриті.
AayulSAT-1A став продовженням проєкту після втрати першого апарата AayulSAT під час запуску ракети PSLV-C62 12 січня 2026 року. Корисне навантаження тієї місії не було виведене на розрахункову орбіту через аномалію на третьому ступені ракети. Серед втрачених апаратів був AayulSAT, який мав продемонструвати технологію внутрішньосупутникового перекачування палива.
Що робитиме AayulSAT-1A
AayulSAT-1A є експериментальним супутником-«ціллю», а не повноцінним орбітальним заправником. Його головне завдання — перевірити технологію SIDRP (Standard Interface for Docking and Refuelling Port), розроблену OrbitAID для стикування космічних апаратів і передачі між ними палива, енергії та даних.
На першому етапі апарат має продемонструвати перекачування палива між двома власними баками в умовах мікрогравітації. Такий експеримент дасть змогу перевірити поведінку та керування рідким паливом безпосередньо на орбіті й стане основою для подальшої передачі палива між різними космічними апаратами.
Наступним етапом проєкту має стати окрема місія з апаратом-«переслідувачем» (chaser). OrbitAID планує провести автономне зближення, операції на близькій відстані та стикування з цільовим апаратом, після чого відпрацювати технології орбітального обслуговування і дозаправлення.
Компанія розглядає SIDRP як основу для майбутніх сервісних апаратів, які зможуть продовжувати термін експлуатації супутників завдяки дозаправленню та іншим операціям безпосередньо на орбіті. Така технологія потенційно дасть змогу довше використовувати дорогі космічні апарати та зменшити потребу в їх передчасній заміні.
Ракета SSLV
SSLV (Small Satellite Launch Vehicle) — легка триступенева ракета-носій ISRO, призначена передусім для запуску невеликих космічних апаратів. Ракета має діаметр 2 м, довжину близько 34 м і стартову масу приблизно 120 тонн. За даними ISRO, SSLV здатна виводити один супутник масою до 500 кг на 500-кілометрову кругову орбіту або одночасно запускати кілька апаратів.
Перші три ступені SSLV оснащені твердопаливними двигунами. Для точного коригування швидкості та остаточного формування орбіти використовується рідинний модуль Velocity Trimming Module (VTM), оснащений 16 двокомпонентними двигунами тягою по 50 Н, що працюють на MMH і MON-3.
SSLV створювалася як відносно недорога ракета з коротким часом підготовки до запуску та можливістю швидкого виконання комерційних замовлень. ISRO вже виконала два успішні випробувальні польоти ракети після невдалого дебютного запуску в серпні 2022 року. У серпні 2026 року агентство також провело наземні випробування вдосконаленого першого ступеня SS1. За оцінкою ISRO, після впровадження нової версії вантажопідйомність SSLV на низьку навколоземну орбіту має збільшитися приблизно на 100 кг.
ISRO вже передає технологію SSLV індійській промисловості, розраховуючи організувати її серійне виробництво та використовувати ракету для комерційних запусків малих супутників.
Індійська організація космічних досліджень
Індійська організація космічних досліджень (ISRO) — державне космічне агентство Індії, що відповідає за розроблення та експлуатацію космічних апаратів, ракет-носіїв та інших систем. Організацію було створено 1969 року, і вона є основою національної космічної програми країни.
ISRO розробляє супутники зв'язку, навігації та дистанційного зондування Землі, а також космічні апарати для наукових і міжпланетних місій. Для їхнього запуску використовуються ракети кількох класів, зокрема PSLV, GSLV Mk II та важка LVM3.
