"Луноход-1" — перший у світі радянський (СРСР) дистанційно-керований самохідний планетохід, який успішно працював на поверхні іншого небесного тіла - Місяця з 17 листопада 1970 до 14 вересня 1971 року. Пропрацював на Місяці одинадцять місячних днів (10,5 земних місяців), проїхав 10 540 м. Прибуття Місяцеходу-1 відбулося через 485 днів (1 рік 3 місяці) після посадки Аполлона-11, першого пілотованого місячного корабля.
Призначався для вивчення особливостей місячної поверхні, радіоактивного і рентгенівського космічного випромінювання на Місяці, хімічного складу і властивостей ґрунту. Маса планетохода становила 756 кг. Довжина з повністю відкритою сонячною батареєю — 4,42 м, ширина у верхній частині — 2,15 м, ширина по колесах — 1,60 м, висота — 1,92 м.
Доставлений на поверхню Місяця 17 листопада 1970 року радянською міжпланетною станцією "Луна-17". Тривалість роботи "Лунохода-1" склала 302 доби. Підтримання температури місячної ночі забезпечувалося радіоізотопним джерелом тепла.
