«Автостопом по галактиці» (оригінальна назва — The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy) — одна з найсуперечливіших і водночас найулюбленіших екранізацій в історії наукової фантастики. Фільм 2005 року, заснований на культовому романі Дугласа Адамса, розповідає історію звичайного землянина Артура Дента, який у день знесення свого будинку дізнався, що всю планету збираються знищити задля будівництва міжзоряної магістралі. Картина поєднує елементи космічної комедії, філософської притчі та абсурдистського роуд-муві.
Головну роль виконує Мартін Фріман, чия флегматична розгубленість стала ідеальним втіленням «найзвичайнішої людини в найнезвичайнішому всесвіті». Уже на етапі виходу «Автостопом» викликав бурхливі суперечки: фанати книги розділилися на тих, хто вважав екранізацію зрадою оригіналу, і тих, хто побачив у ній щиру та кумедну данину поваги. Сьогодні фільм залишається помітним явищем серед кіноадаптацій культової літератури — не шедевр, але тепла й місцями геніальна спроба перенести на екран дух Адамса.
Виробництво та історія створення
Екранізація «Автостопом по галактиці» стала справжнім голлівудським довгобудом. Ідея перенести історію на великий екран виникла ще 1982 року — тоді права на книгу придбав режисер Айван Райтман, а сам Дуглас Адамс написав перший сценарій. Але проєкт застряг у виробничому пеклі на два десятиліття: за цей час до адаптації встигли придивитися різні режисери, зокрема Спайк Джонз, який зрештою відмовився, порахувавши матеріал «занадто дивним».
Адамс помер 2001 року, так і не дочекавшись виходу фільму. Його останній варіант сценарію доопрацював Кері Кіркпатрік, а режисерське крісло врешті посів Гарт Дженнінгс — британець, який дебютував у повному метрі після роботи над музичними кліпами. Саме Дженнінгса, якого порекомендував Спайк Джонз, зумів довести проєкт до кінця.
Основні зйомки проходили у Великій Британії. Бюджет картини становив близько $50 мільйонів — для фантастики 2005 року сума скромна, але творцям вдалося вичавити максимум із доступних засобів. Особливої згадки заслуговує робота над візуальними ефектами: корабель «Золоте серце», вогони, божевільна двоголова лялька Зафода — усе це виглядає стильно й упізнавано.
У головних ролях
Мартін Фріман —
Артур Дент
Мос Деф —
Форд Префект
Сем Роквелл —
Зафод Біблброкс
Зої Дешанель —
Трілліан
Алан Рікман —
Марвін (голос)
Стівен Фрай —
Путівник (голос)
Білл Наї —
Слартібартфаст
Джон Малкович —
Хумма Кавула
Гелен Міррен —
Глибока Думка (голос)
Білл Бейлі —
Кит (голос)
Ворвік Девіс —
Марвін (костюм)
Акторський склад — одна з найсильніших сторін фільму. Мартін Фріман ідеально передає «британську флегматичність перед лицем космічного хаосу», Сем Роквелл отримав «право бути нестерпним» у ролі двоголового президента Галактики. Окремої згадки заслуговує озвучення: Алан Рікман подарував голос депресивному роботу Марвіну, Стівен Фрай став голосом самого Путівника, а Гелен Міррен озвучила суперкомп'ютер Глибока Думка.
Про що фільм «Автостопом по галактиці»
Сюжет починається з дельфінів. Вони співають пісню «So Long and Thanks for All the Fish» і залишають Землю, тому що знають те, чого не знають люди: планету буде знищено. А поки дельфіни прощаються, звичайний британець Артур Дент прокидається й виявляє, що його будинок збираються знести задля будівництва об'їзної дороги.
Рятує Артура його друг Форд Префект, який виявляється інопланетним дослідником із планети Бетельгейзе, що працює над «Путівником для автостопників по галактиці». Разом вони встигають утекти із Землі за кілька хвилин до того, як її знищує флот вогонів — раси потворних бюрократів, чия поезія вважається найжахливішою зброєю в галактиці.
Далі починаються пригоди. Герої потрапляють на космічний корабель «Золоте серце» (який рухається за рахунок «нескінченної малоймовірності»), зустрічають двоголового президента Галактики Зафода Біблброкса (Сем Роквелл), землянку Трілліан (єдину жінку, що вижила із Землі), а також робота Марвіна — параноїдального депресивного андроїда з «масштабом особистості завбільшки з планету»».
Головна сюжетна лінія фільму (відсутня в оригінальній книзі, але написана самим Адамсом) пов'язана з пошуками планети Магратея, де, за чутками, зберігається відповідь на «Головне питання життя, Всесвіту та всього такого».
Ключова тема фільму: сенс життя не в тому, щоб знайти відповідь, а в тому, щоб не панікувати, подорожувати, спілкуватися з абсурдними істотами та просто насолоджуватися процесом.
Критика та нагороди
«Автостопом по галактиці» отримав змішані, але скоріше позитивні відгуки від кінокритиків. На агрегаторі Rotten Tomatoes рейтинг свіжості становить близько 60–65% (залежно від вибірки), а глядацький рейтинг помітно вищий — близько 85%. На Metacritic у фільму 63 бали зі 100, що означає «загалом прихильні відгуки». Критики розійшлися в оцінках, а фанати книги розділилися на два табори.
Що хвалять:
-
Акторський склад. Критики одностайні: кастинг вдався на 100%. Мартін Фріман — ідеальний Артур Дент, Мос Деф органічний у ролі ексцентричного Форда, а Сем Роквелл — настільки нестерпний Зафод, що це стає геніально.
-
Голос Стівена Фрая. Епізоди з анімаційними вставками «Путівника», які озвучує Фрай, називають найкращою частиною фільму. Текст узято прямо з книги, і бархатистий голос Фрая робить ці моменти ідеальними.
-
Візуальний стиль і спецефекти. При бюджеті в $50 млн фільм виглядає гідно й стильно. Дизайн вогонів, кораблів і особливо «нескінченноймовірнісного руху» вийшов пам'ятним.
-
Абсурдний гумор. Фільм зберіг дух книги: сцени з китом, що падає й розмірковує про сенс свого існування, ляпасами вогонських лопат, депресивними монологами Марвіна та «Головним питанням» — усе це працює.
Що критикують:
-
Губиться магія оригіналу. Фанати книги головною претензією називають втрату «голосу Дугласа Адамса» — у книзі розповідь здається прямим розмовою з автором, а у фільмі ця магія зникає.
-
Невдала любовна лінія. Любовну історію між Артуром і Трілліан названо «незграбною» та «без хімії». В оригіналі роману її не було — її дописав у сценарій сам Адамс, але реалізували її непереконливо.
-
Провисаюча середина. Щоб дотягти до повного хронометражу, у фільм додали сюжетну лінію з проповідником Хуммою Кавулою (Джон Малкович) і відвідування світу вогонів. Ці сцени критики назвали «водою» та «непотрібними пригодами».
-
Забагато відсилань для непідготовлених. Ті, хто не читав книгу, можуть просто нічого не зрозуміти: «фільм важко дивитися без знання матеріалу, він не зупиняється, щоб щось пояснити».
Підсумкова оцінка критиків: «Автостопом по галактиці» — це щира, але нерівна спроба екранізувати «неекранізовну» книгу. Фільм зберіг дух абсурду, зібрав ідеальний акторський склад і подарував нам безсмертну фразу: «Не панікуйте». Але втрати під час адаптації неминучі: сюжет провисає, а магія оригіналу вислизає. Тим не менш, фільм став комерційно успішним (збори понад **$100 млн** при бюджеті $50 млн) і залишається найкращою з існуючих екранізацій.
Цікаві факти
Творці фільму виконали титанічну роботу, щоб утримати баланс між пошаною до оригіналу та вимогами Голлівуду.
Довгий шлях до екрану
Першу спробу екранізації зробили ще 1982 року — режисер Айван Райтман («Мисливці на привидів»). Дуглас Адамс особисто написав сценарій, але проєкт застряг у виробничому пеклі.
За ці роки до адаптації придивлялися багато режисерів, зокрема Спайк Джонз, але він відмовився — вважав матеріал «занадто дивним».
Сам Дуглас Адамс не дожив до прем'єри — він помер 2001 року. Фільм присвячено його пам'яті.
Персонажі та кастинг
Персонаж Джона Малковича (Хумма Кавула) був придуманий самим Адамсом спеціально для фільму — його немає в оригінальній книзі.
Саймон Джонс, який виконував роль Артура Дента в оригінальному британському телесеріалі 1981 року, з'являється у фільмі в камео.
Актори, які грали вогонів, пройшли спеціальні курси — «школу вогонів» — де їх вчили рухатися як ці незграбні, кремезні створіння.
Технічні деталі
Для сцен із двома головами Зафода (Сем Роквелл) доводилося використовувати складну техніку: актор знімався перед синім екраном у синій сорочці, а друга голова додавалася на пост-продакшені.
Композитор Джоді Дженкінс зізнався, що для теми вогонів йому довелося написати «найнуднішу музику в світі», щоб відобразити бюрократичну сутність цієї раси.
Сцена з китом, що падає, — одна з найулюбленіших фанатами — озвучена коміком Біллом Бейлі.
Саундтрек
Окремої згадки заслуговує пісня дельфінів «So Long and Thanks for All the Fish» — вона стала неофіційним гімном фільму і чудово задає тон усьому божевіллю, яке відбуватиметься далі.
Дата виходу
Світова прем'єра фільму «Автостопом по галактиці» відбулася в квітні 2005 року: у США — 28–29 квітня, у Великій Британії — трохи пізніше. В Україні фільм вийшов у прокат 9 червня 2005 року. Проєкт не отримав великих нагород, але зібрав віддану фанбазу й залишається єдиною голлівудською екранізацією культового твору.
