Першопрохідці космосу: повна історія тварин у космічних польотах
Фото згенеровано за допомогою ШІ.

До того як людина вирушила в космос, дорогу їй прокладали тисячі живих істот. Собаки та мавпи, коти та черепахи, миші та навіть павуки — усі вони зробили неоціненний внесок в освоєння космічного простору. Їхні польоти допомогли вченим зрозуміти, як живі організми переносять перевантаження, невагомість і космічну радіацію.

Сім національних космічних програм запускали тварин у космос: США, Радянський Союз/Росія, Франція, Аргентина, Китай, Японія та Іран. Різноманіття видів вражає: мавпи та собаки, коти та черепахи, миші та щури, кролики та морські свинки, жаби та риби, павуки та комахи.

Перші в космосі: дрозофіли (1947)

Мало хто знає, але першими живими істотами, що вирушили в космос, стали плодові мушки-дрозофіли. Це сталося 20 лютого 1947 року на американській ракеті V-2, запущеній з полігону Вайт-Сендс у Нью-Мексико.

Ракета досягла висоти 109 км — це офіційний рубіж космосу. Контейнер з мухами успішно відстрілився і спустився на парашуті. Дрозофіли повернулися на Землю живими та неушкодженими. Разом з мухами на борту знаходилося насіння кукурудзи — це була комплексна перевірка генетичного впливу радіації на живі організми та рослини. Метою експерименту було вивчення впливу космічної радіації на живі організми.

Мавпи та примати: найближчі до людини

Мавпи стали другими живими істотами в космосі та першими ссавцями. Загалом у космосі побувало близько 32 мавп.

Макака Альберт I

Перші спроби (США, 1948–1951)

11 червня 1948 року США запустили першу мавпу — макаку-резуса на ім'я Альберт I. Політ закінчився трагічно: мавпа померла від ядухи ще до досягнення космосу. 14 червня 1949 року макака-резус Альберт II став першим приматом і першим ссавцем, що досяг космосу. Він піднявся на висоту 134 км, але загинув при посадці через відмову парашута.

Наступні спроби теж часто закінчувалися невдачею: з усіх мавп, запущених у 1940-1950-х роках, близько двох третин загинули під час польоту або невдовзі після повернення.

Мавпи Able і Baker

Перший успіх: Ейбл і Міс Бейкер (1959)

28 травня 1959 року стався прорив. США запустили ракету Jupiter AM-18 з двома мавпами на борту: макакою-резусом Ейбл (Able) і білячою мавпою Міс Бейкер (Baker). Вони досягли висоти 579 км, пробули в невагомості близько 9 хвилин і витримали перевантаження до 38 g. Обидві мавпи повернулися на Землю живими.

На жаль, через чотири дні після польоту Ейбл померла під час операції з видалення вживлених електродів — її організм не переніс наркозу. Чучело Ейбл виставлене в Національному музеї авіації та космосу Смітсонівського інституту.

А от Міс Бейкер прожила довге життя і померла 29 листопада 1984 року у віці 27 років (максимальний вік для білячих мавп). Вона похована в Космічному та ракетному центрі США в Гантсвіллі, і на її могилі завжди лежить кілька бананів.

Шимпанзе Гем і Енос (США, 1961)

У рамках програми «Меркурій» США запустили двох шимпанзе. 31 січня 1961 року Гем (Ham) здійснив суборбітальний політ. Шимпанзе був навчений виконувати прості завдання — смикати за важелі у відповідь на світлові сигнали, отримуючи за це нагороду у вигляді бананових кульок. Його політ довів, що складні завдання можна виконувати в космосі.

29 листопада 1961 року Енос (Enos) став першим і єдиним шимпанзе, що вийшов на орбіту Землі. Він здійснив два витки, після чого успішно приводнився в Атлантичному океані.

Мавпи в радянській програмі «Біон»

Радянський Союз теж запускав мавп. Абрек і Біон — дві макаки-резуси, першими злітали в космос у рамках програми «Біон». Завдяки польотам мавп вдалося добре вивчити механізми реакції вестибулярного апарату на умови невагомості та мікроприскорення під час космічних польотів.

Мавпи Абрек і Біон на марках Абхазії

Собаки — головні герої радянської космічної програми

На відміну від США, які зробили ставку на мавп, Радянський Союз надавав перевагу використанню собак. Вибір припав на безпритульних дворняг — вони були витривалішими, невибагливішими і вже пройшли природний відбір на вулиці.

Перші успішні польоти: Дезик і Циган (1951)

22 липня 1951 року собаки Дезик і Циган стали першими вищими організмами, успішно повернутими з космічного польоту. Вони піднялися на висоту понад 100 км і благополучно приземлилися на парашуті. «Собаки на диво почувалися добре» — згадували учасники експерименту.

На жаль, вже через тиждень, 29 липня, Дезик загинув під час другого польоту разом з іншою собакою на ім'я Лиса — у них не розкрився парашут. Ця подія змусила радянських учених розробити систему катапультування.

Собаки-космонавти Дезик і Циган
Собаки-космонавти Дезик і Циган

Лайка — перша на орбіті (1957)

3 листопада 1957 року безпритульна собака Лайка (її первісна кличка була Кудрявка) стала першою твариною, що вийшла на орбіту Землі на борту «Супутника-2». Політ не передбачав повернення — технології спуску з орбіти тоді ще не існувало. Лайка загинула через 5-7 годин після старту від перегріву та стресу — температура на борту сягнула 40°C.

Американська газета The New York Times назвала Лайку «найкошлатішою, найсамотнішою і найнещаснішою собакою у світі». Її політ викликав хвилю критики з боку захисників тварин, але він довів головне: жива істота може вижити при запуску та в умовах невагомості.

Собака-космонавт Лайка
Собака-космонавт Лайка

Тріумфальний політ Білки та Стрілки (1960)

19 серпня 1960 року на кораблі «Супутник-5» у космос вирушили Білка та Стрілка — і стали першими тваринами, що здійснили добовий орбітальний політ і благополучно повернулися на Землю. Разом з ними на борту перебували 40 мишей, 2 щури, кролик, мухи та рослини. Усі вони вижили.

Спочатку в собак були інші клички: Вільна та Крапля. Перед польотом їм дали більш звучні та пам'ятні імена. Цуценя Стрілки на ім'я Пушинка було подароване доньці президента США Джона Кеннеді Керолайн. Пушинка дала потомство, і «цуценята з космосу» досі живуть у США.

Собаки-космонавти Білка та Стрілка
Собаки-космонавти Білка та Стрілка

Вітерець і Вуглик встановили рекорд тривалості (1966)

У лютому 1966 року на супутнику «Космос-110» собаки Вітерець та Вуглик встановили рекорд, пробувши на орбіті 22 дні. Їхній рекорд був перевершений лише через п'ять років радянськими космонавтами на станції «Салют».

Останні собаки перед польотом Гагаріна: Чернушка та Зірочка (1961)

Головний конструктор Сергій Корольов поставив умову: перший політ людини відбудеться тільки після двох успішних запусків собак. 9 березня 1961 року Чернушка успішно здійснила орбітальний політ. 25 березня 1961 року Зірочка повторила цей успіх.

Через 18 днів, 12 квітня 1961 року, Юрій Гагарін вирушив у космос. Загалом у космосі побувало близько 40 собак, більшість з яких благополучно повернулися додому. Після повернення вони жили на повному забезпеченні до самої старості.

Собаки-космонавти. Зліва направо: Білка, Зірочка, Чернушка та Стрілка.
Собаки-космонавти. Зліва направо: Білка, Зірочка, Чернушка та Стрілка.

Гризуни: миші, щури, морські свинки

Перша миша (США, 1950)

31 серпня 1950 року США запустили першу мишу на висоту 137 км на ракеті V-2. На жаль, тварина загинула при спуску через відмову парашута.

Перша морська свинка (СРСР, 1961)

9 березня 1961 року на борту космічного апарата «Супутник-9» разом із собакою Чернушкою в космос вирушила перша морська свинка. Усі тварини були успішно повернуті.

Експеримент з центрифугою та щурами (СРСР)

Радянські вчені проводили експерименти на щурах, перевіряючи гіпотези Костянтина Ціолковського про можливість створення штучної сили тяжіння в космосі. Дитинчата, що злітали в космос в утробі матері і народилися на Землі, виросли здоровими — це довело, що гравітація не впливає на розвиток плоду критичним чином.

Миші на «Біон-М» № 2

Малі розміри мишей роблять їх ідеальними кандидатами для орбітальних місій. На біосупутнику «Біон-М» № 2 сучасні миші-космонавти літають у набагато комфортніших умовах: вчені розробили для них нові просторі космічні клітки та спеціальний брикетований сухий корм, більш відповідний їхнім природним потребам.

Французька кішка-космонавт Фелісетта
Французька кішка-космонавт Фелісетта

Фелісетта — єдина «астрокішка» (Франція, 1963)

Франція стала єдиною країною, що запускала котів у космос. 18 жовтня 1963 року кішка Фелісетта (Félicette) вирушила в суборбітальний політ на ракеті Véronique AGI. Вона досягла висоти 200 км, пробула в невагомості 5 хвилин і успішно повернулася на Землю. У мозок кішки були вживлені електроди, і вчені отримали цінні дані про роботу вестибулярного апарату в невагомості.

Довгий час ходила легенда, що замість кота Фелікса, який втік, у космос відправили його «заміну» Фелісетту. Однак дослідники з Національного центру космічних досліджень Франції (CNES) спростували цю історію. Для програми купили 14 котів з номерами, щоб учені не прив'язувалися до них емоційно. Піддослідна № C 341 отримала ім'я Фелісетта вже після польоту, коли преса вимагала дати їй ім'я.

На жаль, через два місяці після польоту Фелісетту приспали для проведення детального аналізу. Другий французький кіт, запущений 24 жовтня 1963 року, загинув — капсулу не змогли вчасно знайти.

У грудні 2019 року у Франції було відкрито бронзовий пам'ятник Фелісетті — єдиній кішці, яка побувала в космосі.

Черепахи: перші навколо Місяця (СРСР, 1968)

У рамках радянської місячної програми черепахи здійснили неймовірне. 15 вересня 1968 року на космічному кораблі «Зонд-5» дві середньоазійські черепахи разом із дрозофілами, жуками, насінням і водоростями вперше в історії облетіли Місяць. Корабель вийшов на траєкторію обльоту, наблизився до Місяця на відстань 2000 км і через 7 діб повернувся на Землю, увійшовши в атмосферу з другою космічною швидкістю.

Цікаві деталі:

  • Перед польотом і під час нього черепахи перебували на жорсткій дієті (голодуванні), щоб мінімізувати відходи життєдіяльності.
  • При приводненні в Індійському океані радянські моряки почули шарудіння — це були живі черепахи. Незважаючи на втрату 10% ваги та перевантаження до 20 g (через які одна черепаха втратила око), вони швидко відновилися.

Пізніше СРСР запускав черепах на кораблях «Союз-20» (1975), де вони встановили 90-добовий рекорд перебування в космосі, і «Салют-5» (1976). 3 лютого 2010 року Іран також запустив двох черепах у суборбітальний політ.

Жаби, риби та павуки: незвичайні космонавти

  • У 1970 році NASA запустило супутник Orbiting Frog Olotith з двома биками-жабами на борту для вивчення впливу невагомості на вестибулярний апарат.
  • У 1973 році на космічну станцію Skylab вирушили перші риби — кіліфіш (Fundulus heteroclitus) разом з 50 ікринками. Вони стали першими «акванавтами» в космосі.
  • У 1973 році на Skylab відправили двох садових павуків — Арабеллу та Аніту. Учені хотіли з'ясувати, чи зможуть павуки плести павутину в невагомості. Обидва павуки впоралися із завданням, хоча павутина вийшла трохи тоншою, ніж на Землі.

Аніта та Арабелла - павуки в космосі

Комахи та мікроорганізми — найвитриваліші

Перші тварини, зачаті в космосі — таргани (2007). У вересні 2007 року на російському біосупутнику «Фотон-М3» у космос вирушила руда тарганиха на ім'я Надія. Метою експерименту була перевірка можливості репродуктивного циклу в умовах невагомості. Повернувшись на Землю, Надія дала потомство. Таргани, зачаті в космосі, народилися вже після приземлення. Це стало науковим доказом того, що невагомість не є критичною перешкодою для розмноження комах.

Тихоходи виживають у відкритому космосі. У 2007 році тихоходи (водяні ведмеді) стали першими мікроорганізмами, що вижили у відкритому космосі. Ці мікроскопічні істоти здатні переносити радіацію, відсутність кисню, екстремальний холод і зневоднення.

Нематоди пережили катастрофу Columbia. Ці круглі черви вижили при катастрофі шаттла Columbia в 2003 році, коли корабель зруйнувався при вході в атмосферу. Усі семеро астронавтів загинули, але черви в контейнері вижили.

Гекони. Їхня особливість — у здатності прикріплюватися лапками до будь-якої поверхні, незалежно від вектора сили тяжіння. Це робить їх привабливим об'єктом для дослідження впливу невагомості на опорно-руховий апарат.

Дрозофіли — найчисленніші пасажири. Подібність багатьох генів і молекулярних механізмів з людськими дозволяє використовувати цих мушок для вивчення захворювань людини. Завдяки невеликому періоду розвитку, хорошій плодючості, простоті розведення та утримання за один місяць можна отримати кілька поколінь мух. 1500 мух злітало в космос на біосупутнику «Біон-М» № 2.

Участь інших країн

Китай запускав мишей та щурів у 1964-1965 роках, двох собак у 1966 році, а в 1990-х — мавп.

Іран двічі в 2013 році заявляв про запуск мавп у космос. Політ у січні 2013 року викликав скандал — на фото «до» і «після» у мавпи була відсутня характерна родимка. Це породило чутки про підробку. Політ мавпи на ім'я Фаргам у грудні 2013 року офіційно вважається успішним.

Аргентина запускала мавп у суборбітальні польоти в 1969-1970 роках.

Японія запускала риб, жаб та інших тварин на своїх експериментальних модулях.

Мавпа-космонавт Фаргам

Хронологія ключових «дебютів» у космосі

Дата Подія Країна Тварина
1947 Перші тварини в космосі США плодові мушки (+ насіння кукурудзи)
1949 Перший примат у космосі США мавпа Альберт II
1950 Перша миша в космосі США миша
1951 Перші вищі організми, що повернулися з космосу СРСР собаки Дезик і Циган
1957 Перша тварина на орбіті СРСР собака Лайка
1959 Перший кролик у космосі СРСР кролик Марфуша
1960 Перший добовий орбітальний політ із поверненням СРСР собаки Білка та Стрілка
1961 Перша морська свинка в космосі СРСР морська свинка
1961 Перший шимпанзе в космосі США Гем
1963 Перша (і єдина) кішка в космосі Франція Фелісетта
1968 Перші тварини навколо Місяця СРСР черепахи
1970 Перші жаби в космосі США бики-жаби
1973 Перші риби в космосі США кіліфіш
1973 Перші павуки в космосі США павуки Арабелла та Аніта
2007 Перші тварини, що вижили у відкритому космосі тихоходи
2007 Перші тварини, зачаті в космосі Росія тарганиха Надія («Фотон-М3»)

Внесок тварин у космонавтику

Тварини та комахи відіграли ключову роль в освоєнні космосу. Вони проклали дорогу людині, часто ціною власного життя. Їхній внесок неможливо переоцінити — без експериментів на собаках, мавпах, мишах та інших тваринах перший політ Юрія Гагаріна міг би не відбутися або закінчитися трагедією. Тварини в космосі зробили неоціненний внесок у науку:

  • Довели можливість виживання в умовах перевантажень і невагомості;
  • Дозволили вивчити вплив радіації на живі організми;
  • Допомогли розробити системи життєзабезпечення для людини;
  • Дали дані про роботу вестибулярного апарату в невагомості;
  • Показали можливість розмноження в космічних умовах (таргани);
  • Дозволили протестувати системи порятунку та повернення на Землю.

Сьогодні, коли космічні польоти стали рутиною, ми рідко згадуємо цих чотирилапих, хвостатих і крилатих першопрохідців. Але їхній подвиг залишиться в історії назавжди.

Коментарі (0)
Тут ще немає коментарів
Залиште ваші коментарі
Опублікувати як гість
×
Suggested Locations