Титан — найбільший супутник Сатурна, другий за величиною супутник у Сонячній системі (після супутника Юпітера Ганімеда), є єдиним, крім Землі, тілом у Сонячній системі, для якого доведено стабільне існування рідини на поверхні, і єдиним супутником планети, що має щільну атмосферу. Діаметр планети трохи менше від Землі — 5152 км.
Місії з дослідження Титану
Першим космічним апаратом, що пролетів поблизу Титану, став «Піонер-11». 1 вересня 1979 року станція передала п'ять знімків Титану. Значних досліджень було зроблено апаратом «Вояджер-1». Потім космічний телескоп «Хаббл» передав перші фотографії Титану у 1990-х роках. Далі була місія «Кассіні — Гюйгенс» для вивчення системи Сатурна і, зокрема, його супутника Титана.
Плановані місії на Титан
Новое исследование NASA ставит под сомнение одно из ключевых представлений о крупнейшем спутнике Сатурна — Титане. Повторный анализ данных миссии Cassini показал, что под его поверхностью, вероятно, нет глобального океана жидкой воды, как считалось ранее. Вместо этого внутренняя структура спутника может состоять из слоёв льда, ледяной «каши» и изолированных карманов тёплой воды.
Небагато місць у Сонячній системі підходять для досліджень за допомогою повітряної кулі. Одне з таких місць — це Титан. Поєднання низької гравітації та високої щільності атмосфери робить найбільший місяць Сатурна ідеальним місцем для польотів апарату, легшого за повітря, і ідея розмістити там такий апарат існує вже щонайменше два десятиліття.
NASA підтвердило місію роторного корабля Dragonfly до багатого на органіку місяця Сатурна Титана. Це рішення дає змогу перейти до завершення остаточного проєктування місії, а потім до будівництва та випробувань усього космічного апарата і наукових приладів.
Європейське космічне агентство (ESA) розробляє місію з дослідження океанічного світу навколо Юпітера або Сатурна, яка послідує за Juice, LISA і NewAthena як перша місія "великого класу" в рамках довгострокової програми Voyage 2050.
Дослідження, проведене західним астробіологом Кетрін Нейш, показує, що підземний океан Титану — найбільшого супутника Сатурна — швидше за все, є непридатним для життя середовищем, а це означає, що немає надії знайти життя в крижаному світі.
Супутник Сатурна Титан з його щільною атмосферою та низькою гравітацією є чудовим місцем, куди має сенс полетіти.
Dragonfly, унікальна роботизована дослідницька місія НАСА, яка буде використовувати гвинтокрил для польоту наукової лабораторії навколо поверхні Титану, супутника Сатурна, продовжує проходити етапи попереднього проектування. Тривають розробка ротора та випробування корабля, а також попередні аналізи проектів (PDR) від Lockheed Martin щодо частин підсистеми їхніх контрактних елементів для Dragonfly.
На зображенні Титана, яке зроблено інструментом NIRCam космічного телескопа NASA/ESA/CSA James Webb 4 листопада 2022 року ліворуч, використовується фільтр, чутливий до нижніх шарів атмосфери супутника. Яскраві плями — це помітні хмари в північній півкулі. Зображення праворуч є кольоровим складеним зображенням.
