Індійська космічна обсерваторія Aditya-L1 допомогла науковцям краще зрозуміти процеси, що супроводжують потужні сонячні спалахи. У двох дослідженнях 2026 року фахівці вивчили короткочасні яскраві ділянки, які виникають перед спалахами, та рентгенівське випромінювання атомів заліза у фотосфері Сонця. Ці результати розкривають нові деталі накопичення та вивільнення магнітної енергії в сонячній атмосфері.
Aditya-L1 виявила ознаки активності перед сонячними спалахами
У дослідженні, опублікованому в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society у липні 2026 року, науковці проаналізували сім сонячних спалахів класів M і X. Вони використали дані ультрафіолетового телескопа SUIT і рентгенівських приладів HEL1OS та SoLEXS, установлених на борту Aditya-L1.
Дослідники виявили 102 короткочасні посилення яскравості в хромосфері — шарі сонячної атмосфери над фотосферою. Такі події спостерігалися в активних областях за дві години до початку спалахів. Багато з них були розташовані поблизу ліній розділу полярностей магнітного поля та в тих самих областях, де згодом відбувалися основні спалахи.
Приблизно для 28% виявлених ультрафіолетових подій дослідники зафіксували відповідні рентгенівські сигнали, пов’язані з тією самою активною областю. Це свідчить про те, що деякі невеликі сплески яскравості супроводжуються вивільненням магнітної енергії та можуть бути маломасштабними подіями, подібними до сонячних спалахів.
На думку дослідників, повторювані локальні вивільнення енергії можуть поступово змінювати стан магнітного поля активної області та сприяти її переходу до потужнішої події. Однак механізм запуску сонячних спалахів досі вивчений не повністю, а виявлені ознаки поки що не можна використовувати як самостійний надійний спосіб прогнозування таких подій.
Рентгенівське випромінювання дає змогу досліджувати залізо на поверхні Сонця
Інше дослідження, результати якого ISRO представила 3 липня 2026 року, присвячене рентгенівській флуоресценції заліза у фотосфері Сонця. Науковці проаналізували 47 потужних спалахів класу X, зареєстрованих у 2024 році приладом SoLEXS на борту Aditya-L1. Роботу опубліковано в журналі Solar Physics.
Під час потужного сонячного спалаху плазма в короні нагрівається до дуже високих температур і випромінює інтенсивні рентгенівські промені. Частина цього випромінювання спрямовується назад до поверхні Сонця. Коли рентгенівські фотони поглинаються нейтральними атомами заліза у фотосфері, атоми випромінюють власне характеристичне рентгенівське випромінювання з енергією близько 6,4 кеВ. Цей процес називають рентгенівською флуоресценцією.
Дослідження показало, що інтенсивність такого випромінювання залежить від положення спалаху на видимому диску Сонця. Сигнал був помітно сильнішим у спалахів поблизу центру диска та значно слабшим у подій біля сонячного краю. Виявлена закономірність узгоджується з теоретичними моделями, які враховують геометрію джерела та взаємодію випромінювання з фотосферою.
Надалі цей ефект може допомогти науковцям оцінювати висоту джерел рентгенівського випромінювання в короні та уточнювати фізичні параметри сонячних спалахів. Отже, спостереження Aditya-L1 дають змогу досліджувати не лише процеси в гарячій короні, а й реакцію холодніших шарів Сонця на потужне випромінювання.
Aditya-L1 продовжує досліджувати Сонце
Обидві роботи демонструють можливості Aditya-L1, яка спостерігає за Сонцем із околиць точки Лагранжа L1 системи Сонце — Земля. Таке розташування дає змогу проводити тривалі спостереження без регулярних перерв, пов’язаних із проходженням апарата за Землею.
Поєднання ультрафіолетових зображень і рентгенівських вимірювань допомагає науковцям зіставляти процеси в різних шарах сонячної атмосфери. Нові результати поглиблюють розуміння механізмів сонячних спалахів, однак для розроблення надійніших методів їх прогнозування потрібні подальші спостереження та перевірка виявлених закономірностей на більшій кількості подій.
