Вчені продовжують моніторити астероїд 2024 YR4 діаметром близько 55–60 м. За останніми розрахунками ймовірність зіткнення із Землею у грудні 2032 року визнана вкрай низькою, але залишається невелика (близько 4%) ймовірність удару по Місяцю, що теоретично може викинути хмару уламків у навколоземний простір. У науковому середовищі обговорюються крайні варіанти захисту — аж до застосування ядерних пристроїв як «останньої інстанції», якщо прогнози погіршаться.
Після додаткових спостережень NASA та європейські агенції виключили значну загрозу прямого удару в 2032 році — ймовірність для Землі наразі вкрай мала. Нові розрахунки, включаючи дані телескопа James Webb та наземних обсерваторій, вказують на шанс приблизно в 3–4%, що 22 грудня 2032 р. об'єкт може зіткнутися з Місяцем. Такий сценарій розглядається як малоймовірний, але потенційно значимий через можливий викид реголіту та фрагментів на навколомісячні та навколоземні орбіти.
Удар по Місяцю може підняти хмару дрібних частинок і уламків, які на час збільшать щільність мікрометеоритів на низьких навколоземних орбітах і створять ризик для супутників, МКС та майбутніх місячних місій. Це — причина, через яку обговорюються превентивні заходи.
Реакція вчених
Дослідження та аналітичні документи розглядають кілька підходів: подальше уточнення орбіти (додаткові спостереження та місія-розвідник), кінетичний вплив (аналог DART) і, в крайньому разі, ядерна «руйнівна» або «руйнівно-дезінтеграційна» місія, якщо стане очевидним, що об'єкт рухається до критичної точки та інші варіанти неможливі. Вчені підкреслюють, що ядерний сценарій — крайній і політично складний, і потребуватиме міжнародної координації та політичної згоди.
Що чекати далі
За астероїдом спостерігатимуть і надалі. Ключові завдання — уточнення маси та складу, що допоможе надалі в прогнозах і, при необхідності, виборі методу впливу на астероїд; збір додаткових астрометричних даних у найближчі роки. Провідні агенції наголошують, що наразі пряма загроза Землі відсутня, але сценарії захисту від можливих ударів по Місяцю залишаються в порядку денному і потребують підготовки.
Раптом зіткнеться із Землею
Вчені вважають це малоймовірним сценарієм, тим не менш, розберемо, що могло б статися.
Найімовірніший повітряний вибух. При вході в атмосферу тіло такої величини (≈20 м) зазвичай руйнується в атмосфері — як це було в Челябінську в 2013 році, але з більшою енергією та наслідками на ширшій території. Енергія вибуху для об'єкта ~50–60 м оцінюється в діапазоні від кількох до десятків мегатонн у тротиловому еквіваленті (залежно від швидкості та щільності астероїда). Це значно перевищує Челябінський метеорит і є порівнянним за оцінками з Тунгуським подією — наслідком може стати масштабна ударна хвиля, руйнування будівель та пожежі в радіусі десятків кілометрів.
Така подія може викликати локальні катастрофічні наслідки, але не глобальні. Для 50–60-метрового тіла очікувані ефекти — сильні руйнування в регіональному масштабі (місто, передмістя). Однак це не викличе глобального впливу на клімат або масового вимирання.
Якщо об'єкт зіткнеться з Місяцем
Удар по місячній поверхні викине велику кількість реголіту: пилу та дрібних уламків, частина з яких може опинитися на орбітах навколо Землі або увійти на траєкторії, що перетинають орбіти діючих супутників. Це створює короткострокове зростання щільності мікрометеоритів.
Підвищена щільність дрібного пилу та уламків збільшить ризик пошкоджень для легких і незахищених апаратів (супутників зв'язку, спостереження), а також для орбітальних станцій і майбутніх місячних місій — знадобиться переведення в безпечні режими та, можливо, перебазування деяких апаратів. Заяви про «повне знищення всіх телескопів і супутників» — перебільшення; реальна загроза — значуща, але не абсолютна.
Дрібний пил на високих орбітах може ускладнити спостереження, знизити якість даних у оптичних і деяких інфрачервоних телескопів, викликати необхідність додаткових маневрів та замінити плани з запуску чутливих місій.
