Американська компанія Gravitics готується до випробувань космічної архітектури, побудованої навколо великої орбітальної платформи, призначеної для зберігання та розгортання кількох космічних апаратів. Такі замовники, як Космічні сили США, зможуть заздалегідь розміщувати свої активи на орбіті та задіювати їх у міру необхідності, не чекаючи запуску із Землі.
Компанія з Сіетла, що спеціалізується на створенні інфраструктури для комерційних космічних станцій, розробляє так званий «орбітальний носій» (orbital carrier) — платформу, здатну вміщувати до шести маневрених апаратів і випускати їх за командою.
Що таке Medusa та Viper OTX
Компанія розробила систему під назвою Medusa — платформу-носій, яка слугує проміжним вузлом на орбіті. Всередині неї розміщуються апарати Viper OTX — багаторазові космічні буксири, призначені для переміщення корисного навантаження між орбітами.
Разом ця архітектура покликана функціонувати як заздалегідь розгорнутий інфраструктурний шар у космосі, аналогічний передовим наземним базам у традиційних військових операціях. «Ми можемо розмістити п'ять-шість апаратів швидкого реагування всередині Medusa», — розповів генеральний директор Gravitics Колін Доуган.
Окрім флагманської платформи Medusa, компанія розробила її зменшену та більш доступну версію — Diamondback. Цей «орбітальний носій» розрахований на масове виробництво і здатний нести один буксир Viper або кілька космічних перехоплювачів, що особливо актуально для завдань протиракетної оборони.
Фінансування: угода STRATFI з Космічними силами США
Роботи ведуться в рамках угоди про цільове збільшення фінансування (Strategic Funding Increase, STRATFI) з Космічними силами США. Угода, що об'єднує 30 мільйонів доларів державного фінансування з рівною сумою приватного капіталу від інвесторів Gravitics, була анонсована в березні 2025 року, а контракт був остаточно оформлений минулого місяця.
У рамках угоди STRATFI компанія планує провести валідацію ключових технологій, спільних для платформ Orbital Carrier та Viper, включаючи авіоніку, рухові установки, політне програмне забезпечення, наземні засоби управління.
Ці технології будуть випробувані під час першої місії компанії, запланованої на 2027 рік. За нею піде місія Viper OTX у 2028 році для демонстрації орбітальної мобільності — буксир доставить стороннє корисне навантаження на більш високу енергетичну орбіту.
Військовий інтерес: динамічні космічні операції
Військовий інтерес до цих систем відображає ширше прагнення Космічних сил США до того, що вони називають «динамічними космічними операціями» — здатності швидко переміщувати супутники у відповідь на потреби, що виникають.
Зберігаючи апарати на орбіті, а не запускаючи їх із Землі, концепція орбітального носія покликана скоротити час реагування та забезпечити більшу оперативну гнучкість.
За словами Доугана, робота Gravitics спирається на технології, розроблені в рамках цивільних програм з NASA, що підкреслює взаємопроникнення комерційних і державних космічних систем — інновації, як правило, рухаються в обох напрямках.
Запуск та можливі ракети-носії
Компанія передбачає розгортання перших носіїв на низькій навколоземній орбіті (LEO) з можливістю розширення на більш високі орбіти залежно від вимог місії.
Gravitics розраховує зрештою продемонструвати запуск повністю завантаженого носія, для чого знадобиться ракета важкого класу, така як New Glenn компанії Blue Origin або, можливо, навіть більший апарат, наприклад Starship від SpaceX.
Менш великі та менш потужні варіанти орбітального носія зможуть літати на менших ракетах-носіях, додав Доуган, зазначивши, що компанія розглядає кілька варіантів.
Інші потенційні застосування
Окрім швидкого розгортання, архітектура може підтримувати такі місії, як:
- космічна логістика;
- дозаправка на орбіті;
- розміщення сенсорів.
За словами Доугана, одна з концепцій, що розглядаються, передбачає оснащення датчиками як самого носія, так і його апаратів, що розгортаються, що дозволить створити розподілену сенсорну платформу в космосі.
Ці технології також можуть бути використані в рамках оборонних ініціатив Пентагону, таких як Golden Dome — програма протиракетної оборони, спрямована на розширення використання космічних сенсорів і перехоплювачів. У цьому контексті, зазначив Доуган, платформа-носій з кількома космічними апаратами могла б забезпечити здатність розміщувати активи на орбіті та розгортати їх у міру необхідності.
