Японське агентство аерокосмічних досліджень (JAXA) та компанія Mitsubishi Heavy Industries (MHI) готуються до першого випробувального пуску нової модифікації ракети-носія H3 — версії H3-30. Запуск заплановано зі стартового майданчика LA-Y2 космодрому Танеґасіма.
Ракета H3 — це нове сімейство японських ракет-носіїв, що прийшло на зміну H-IIA та H-IIB. Модифікація H3-30 — це базова конфігурація без твердопаливних прискорювачів (SRB), з трьома рідинними двигунами LE-9 на першому ступені та з одним двигуном LE-5C на другому ступені. Вартість одного пуску — близько 50 млн доларів США.
Це перший політ конфігурації H3-30. Попередні місії H3 включали як успішні запуски, так і аварію першого польоту в березні 2023 року (другий ступінь не запустився, супутник ALOS-3 було втрачено). З тих пір ракета успішно літала кілька разів, зокрема виводила вантажний корабель HTV-X1 до МКС.
Корисне навантаження
Це випробувальний політ, тому основну масу корисного навантаження становить VEP-5 (Vehicle Evaluation Payload 5) — калібрувальний макет масою близько 1500 кг, який використовується для відпрацювання виведення. Разом з ним на орбіту вирушать кілька малих супутників та демонстраторів технологій.
| Апарат | Розробник | Маса | Призначення |
|---|---|---|---|
| STARS-X | Університет Сідзуока | 65 кг | Демонстрація захоплення космічного сміття за допомогою тросової системи |
| BRO-22 | UnseenLabs (Франція) | 10 кг | Моніторинг радіочастотного спектру для спостереження за морським та повітряним трафіком (SIGINT) |
| VERTECS | — | 9 кг | 6U кубсат для вивчення фонового позагалактичного випромінювання у видимому діапазоні |
| HORN-L / HORN-R | — | 10,6 кг | Демонстрація пристрою сходу з орбіти після завершення місії з використанням атмосферного опору (PMD) |
| PETREL | Токійський технологічний інститут | 65 кг | Демонстрація мультиспектральної камери для огляду неба в ультрафіолеті та спектроскопічних спостережень Землі |
Ракета H3
Ракета-носій H3 — флагманська нова ракета Японії, розроблялася JAXA та Mitsubishi Heavy Industries з 2013 року як наступник H-IIA/H-IIB, яка експлуатувалася з початку 2000-х років і вважалася однією з найнадійніших ракет у світі.
H3 — пускова система одноразового використання. Її головна мета — знизити вартість запусків і додати гнучкості в конфігурацію під різні завдання. На першому ступені встановлені двигуни LE-9 (2 або 3 двигуни залежно від варіанту), на другому ступені — маршовий двигун LE-5B-3. Паливом слугує водень, окислювачем — кисень. При створенні деяких деталей нової ракети-носія використовуються 3D-технології, що дозволяє знизити вартість її виробництва.
Кожна конфігурація першого ступеня H3 має двозначне та буквене позначення, що вказує на особливості цієї конфігурації. Перша цифра позначає кількість двигунів LE-9 на головному ступені, або «2», або «3». Друга цифра вказує кількість твердотільних бокових ракетних прискорювачів SRB-3, закріплених на першому ступені ракети, і може бути «0», «2» або «4».
Літера W в назві ракети-носія означає широкий (Wide) головний обтічник, який використовується для розміщення великогабаритних корисних навантажень, на відміну від стандартних обтічників S (короткий) та L (довгий).
Що відбувається зі ступенями ракети H3 після старту
З точки зору екології H3 — одна з найбезпечніших великих ракет у світі. Вся відпрацьована техніка падає тільки в океан, а її двигуни майже не виділяють шкідливих речовин. Лише твердопаливні прискорювачі можуть трохи впливати на морську воду в місці падіння, але це відбувається далеко від берега і під контролем японського космічного агентства JAXA.
- Бічні прискорювачі після відпрацювання відстрілюються першими і падають у Тихий океан у спеціально відведеній зоні. Основний екологічний вплив — нетривале забруднення морської води продуктами згоряння твердого палива (в основному хлоридами та оксидами алюмінію). JAXA вважає цей вплив локальним і допустимим порівняно з масштабами океану.
- Перший ступінь теж падає в океан. Його двигуни працюють на водні та кисні, продуктом згоряння є водяна пара. Таким чином, перший ступінь H3 з екологічної точки зору — одна з най«чистіших» у світі.
- Головний обтічник теж падає в океан.
- Другий ступінь (який виводить супутник на орбіту) після виконання завдання спрямовується у щільні шари атмосфери, де й згорає над пустельним районом Тихого океану.
