До історичного прибуття місії BepiColombo до Меркурія залишився рівно один рік. Спільний проєкт ESA та JAXA, який стартував у жовтні 2018 року, вже пройшов вражаючий міжпланетний шлях: один проліт повз Землю, два — повз Венеру та шість — повз Меркурій. І хоча основна наукова програма ще попереду, апарат за цей час зробив значний внесок у вивчення Сонячної системи.
Що вже зроблено
За останні сім років BepiColombo не лише зблизився з трьома планетами, а й зібрав унікальні дані про вплив сонячної активності на космічний простір. Місія відстежувала радіосигнали, щоб виміряти, як гравітація Сонця викривляє простір-час, а також досліджувала магнітне оточення Меркурія під час кожного прольоту.
Головним здобутком стали перші низьковисотні вимірювання магнітного поля Меркурія над південним півкулею планети. Отримані дані дозволили створити карту меркуріанського магнітного поля та порівняти його з результатами прольотів повз Землю та Венеру.
Окрему популярність здобули «селфі-камери» МТМ-модуля — вони зняли сотні фотографій Землі, Венери й Меркурія роздільністю 1024×1024 пікселі, показавши все: від земного обертання до кратерованої поверхні внутрішньої планети.
Що буде далі
Основна наукова фаза почнеться після того, як два апарати місії — ESA Mercury Planetary Orbiter (MPO) і JAXA Mercury Magnetospheric Orbiter (MMO, або Mio) — займуть свої орбіти навколо Меркурія у листопаді 2026 року.
Після «розстикування» з трансферним модулем вони зможуть повністю задіяти свої інструменти:
-
MPO дослідить поверхню у високій роздільності в рентгенівському, видимому, ближньому ІЧ та тепловому діапазонах;
-
лазерний альтиметр BELA складе точну 3D-карту рельєфу;
-
Mio зможе дослідити натрієву екзосферу та пилові частинки в околицях планети.
BepiColombo стане першою місією в історії, що одночасно досліджує Меркурій двома апаратами з різних орбіт — і це ключ до розуміння того, як формується, змінюється та «дихає» найменша планета Сонячної системи.
